Я отут шойно з лікарні. І поки ше вся на емоціях то запропоную вам-нам спробувати допомогти тому убожеству, котре в нашому місті зветься міською ДИТЯЧОЮ лікарнею.
Суть проблєми:
в інфекційно-діагностичному відділі вищезгаданого закладу мене помістили в окрему палату, котра (я так розумію) призначена для матерів з НЕМОВЛЯТАМИ. (Про ремонт і харчування мовчу, бо то словами не передати. А я в цьому знаюся, повірте, бо лікарні то хоч і не мій другий дім, але місце відвідуване періодично). Так от. Розкажу про те, що мамі з немовлям самій вижити в тій палаті ВАЖКО/майже нереально (потрібне підкреслити). Дитяче ліжечко не має бокової стінки. Відповідно пісяти, чи чого доброго й надовше в туалет, я маю йти з дитиною. Приготувати дитині кашку можна лише на сестринському пості. Куди теж треба йти з дитиною на руках, бо ліжечко ж без боковинки. Коли я сказала медсестрам, шо сусідні блоки пустують і звідти я могла б взяти нормальніше ліжечко (яке було лише в одному блоці. Решта - такі ж без стінки, но більш нові на вигляд. По крайній мірі не розвалювалися при доторку до них), вони єстєссно сказали, шо ніззя. А ще - ліжко не колишеться. Хоча мені дуже б знадобилося таке, котре б колисалося, так як хвора дитина потребує колисання. Бо інакше мамі (як от мені) прийдеться всю ніч тримати дитину на руках. Відповідно про сон можна не мріяти. Або класти дитину поруч з собою на пружинне ліжко (шириною як полка в поїзді) і там троха підколисувати. Відповідно знов без сну, бо хто спав удвох на полці в поїзді, той пойме про шо я. Одним словом, якби не слінг, я б здохла з голоду і від лопнувшого мочового :oops: Ну то таке. Гарячої води також нема, но то не в наших силах.
Ну і купа іншого, шо я писатиму не тут, а у листі до мера і в "20 хвилинку"
Пропозиція:
Пропоную нам, форумчанкам під егідою школи материнства та карітасу зробити благодійний крок до дня дитини 1 червня.
Реалізація:
Я бачу це так:
1. Якшо на форумі є принаймні 50 активних учасників, то шо нам варте зібрати по 2 грн в місяць до 1 червня і купити бодай одне беушне ліжечко НОРМАЛЬНЕ за 300-400 грн.
2. Крім того є в мене одні знайомі котрі мають доволі старе ліжечко. Єдине шо там тре зробити - столяру випиляти дуги для колисання і дощечки якісь там... Общім... Вони б віддали задарма.
3. Завтра я стрічаюся з завідуючим того відділу, то попитала б, може їм тре якусь іншу допомогу, котру можемо надати ми - прості мами в декреті чи наші сім*ї
4. Треба там ше дзеркало в туалет (бо я навіть не знала на кого я схожа), каструльку для гріття води для дитячого харчування, стільці для годування, якогось пів коврика, шоб 10-місячні немовлята могли повзати там, а не по тих каліках-ліжках, де шосекунди ждеш коли ж воно впаде
5. До речі про штори. Як засвітило сонце, з мене був шашлик-машлик і реально дихати дитині з ларингітом чи бронхітом там було нереально. раховуючи шо батареї чугунні і градусів так під 50. Можна купити не ліжко на ті гроші (бодай би 300-400 грн зібрати), а домовитися з власниками якоїсь сітки секонд-хенду в місті, аби вони нам продали по дешевших цінах потрібного розміру штори. Пропіаритися в газеті, я думаю, секонди були б не проти (ясне діло, шо все це за інформаційної підтримки ріа плюс і 20хвилинки. Можна спробувати ше ІНТБ підключити).
Чому:
Чому саме той відділ, якшо потребує допомоги вся лікарня і не одна вона у місті? Бо інших я не бачила. А як мама, котра на собі то відчула хочу зробити шось саме там.
Крім того я б хотла зробити наголос на слінгоносіння, котре помагає вижити в таких ситуаціях і на підтримку грудного годування, без котрого я б теж там пропала (вірніше синуля) і котре зовсім не підтримується в таких стресових ситуаціях. А. Ше, шо мене вбило: кажуть, якшо ви годуюча мама, то вам дадуть тут їжу. А якшо була б не годуюча, то мають з дому носити. А якшо нема кому носити, то шо мені вмирати? (пі.сі. Хоча на моїх очах не відмовляли нікому. Навпаки наливали по три тарілки. Бо ніхто ж тої бурди лікарняної не бере, а "сплавити" її треба)
Чому саме ми? Ну а хто ж я не ми? Тим паче,є нагода згадати школу материнства і карітас (пані Маріє, я тепер всюди тулитиму під егідою :D )
Хочу, шоб ми показали своїм прикладом, як невеличка групка людей шо живуть "на одну соцдопомогу" (небайдужих мамусь) при бажанні може допомогти такій самій невеликій групі людей (відділенню). Нехай би чиновники звернули увагу на стан нашої медицини
Общім, сумбурно, на емоціях, але чи буде підтримка мені в цій справі тут, га?
Хто має які ідеї? Шо скажете? Покажем місту, шо мами в декреті, то не лише цвітасті халатики?
Ось, скинула з телефона пару фоток. На жаль якість :mrgreen: . І мало і не вся картина, бо місця не хватило на телі. Але шось такево було в мене в палаті