дівчатка, я дещо з одягу та іграшок зібрала, щоб віддати на дитбудинок, але не тому, що нам вже воно не потрібно, просто почалось все так...
останнім часом мій чоловік частенько казав: " уяви собі як тим діткам з дитбудинку, коли вночі щось їм насниться страшне, прокидаєшся, а ні мами,ні тата під боком немає. або завжди прокидаєшся вранці, і мама, і тато, і всі посміхаються - а в них знову нікого..."
а я відповіла,що коли їм щось насниться, то мабуть, вони плакати починають, але няня заспокоїть і нагодує... а він: "та вони,напевно,вже всі сльози виплакали..." і мені так хижо стало , що я вже кілька тижнів заспокоїтись не можу.
розумію, що матеріальними речами ми їм не замінимо спілкування, ласку, любов, але хоча б трошки радості в їхніх очах зявиться, коли принесуть їм ті іграшки, солодощі чи одяг.
Якщо будуть ще бажаючі долучитись до цього - пишіть в темі. як ні - то відвезу лиш своє те, що відклала
