В п'ятому класі мала випускний. Сукню створили з більшої сукні старшої сусідки, котра тоді її вдягала на випускний в 9 чи 11 класі. Була дуже гарна, рожева, приємна на дотик, з рукавами-фонариками...
Якогось милого я тоді собі накладні нігті купила на той випукний. Мода така була. Про гелеві ніхто й не знав на той час. То це кошмар. В туалет боялася сходити, шоб ті нігті не лишилися в унітазі. Вони ж трималися тіко один день :grin: . Одним словом - ужас.
Святкували в "Зоряному ключику". Фотки на жаль не збереглися((( Додому йшла пішки, сама, але була щаслива. Не знаю чого :grin:
В 11 класі на випускний не ходила, тільки на вручення атестатів в ПК "Залізничиник". Йти від озера до стадіону було дуже жрко. Тоді сонця хоч і не дуже було, але парило конкретно. Сукню шила на замовлення в кравчині, котра є родичкою однієї з однокласниць. Мріяла про одну. але вийшла не зовсім така. Хоча теж на той час непогана. Я хотіла шось просте. Потім в тій сукні відгоцала ше ого-го скільки на всі свята, які тільки в житті були :grin: . А піджачок від тої сукні ще би й до сих пір носила, такий він був оригінальний і милий, якби не розрослася в грудях і якби не виросла троха :grin: . Віддала його в червоний хрест. Сукня до сих пір в шафі. Бо в плямах дуже а викинути шкода і віддати нема як через ті плями. Взуття на випускний, на жаль, не було тоді такого гарного, як от є зараз. Важко було шось вибрати. Тому взяла прості білі шльопки на платформі. Хоч до стилю вони вопше не підходили, але зато була вища. Бо на каблуках гарних не знайшла та й не надто хотіла. бо знала. шо не буду в них ходити потім. А в шльопках теж відгоцала кілька літніх сезонів ;-)
На випускний попала лише надранок до свого хлопця. Вони справляли на БАМі, в "Ювілейному", то я до них приєдналася і ми всі разом з їхньою школою пішли сонце зустрічати. Пішки. Хто босий по асфальту, хто як. Найромантичнішим було те відчуття свободи, коли можна посеред міста йти босому посеред головної дороги, але машин то нема. Зустрічали сонце, здається, на Циганці (но точно не пам'ятаю). Назад їхали в тролейбусі, вже сонце світило вранішнє і було дуже романтично в пустому, зимному, але повінстю сонячному троліку їхати і всі оглядалися, бо ж випускники їдуть... Тому я своїм дітям полюбе на випускний радитиму йти, бодай заради того зустрічання сонця :гуд:
Я в житті не раз сонце стрічала в різних місцях, ситуаціях, настроях. Але тодішнє не забуду ніколи :гуд:
Всі три сукні шила одна кравчиня
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!
