Як ви познайомились зі своєю половинкою?

[мешканка]

Ми з коханим жили деякий час за кордоном, в Мадриді. Він приїхав заробляти гроші, бо після університету не було куди податись на роботу, а я спочатку вчилась, а потім і працювала. Познайомилися ми при Українській Греко-Католицькій Церкві, яка проводила цікаві роботи з молоддю та різноманітні прощі та подорожі... Довший час ми були просто друзями, як і з усіма іншими, допомагали при Церкві, організовували вертепи та інші світа, час від часу всією компанією десь їхали подорожувати... Я в той час навіть не задумувалась про якісь стосунки, бо щойно була подолала дуже важкий період свого життя, поміняла кардинально погляди, так би мовити, наново народилась. І ось ми знову збираємося в подорож, в славетне містечко Севілью... Приходжу я на не автостанцію, а там чекає тільки мій майбутній чоловік. (потім виявилось що решта осіб по різних причинах не змогли прийти...) Поїхали тільки і там він мені освідчився... Я була шокована і не змогла відразу відповісти, бо мала зовсім інші плани на майбутнє... Тож я довго думала, молилась і зрозуміла, що щось в душі таки є... Так ми почали зустрічатись... Потім одружились і будуємо нашу сім"ю.... :oops:

[Oksana]

а ми з чоловіком познайомились в училищі. Ще на практиці перед тим як почали вчитись. Не знаю, чи тепер таке ще є, але колись як поступив, то вйо за тряпку, і прибирай територію :D Нам тоді було вроді по 15 Ото мили вікна разом, аличу нам носили (нас там кілька в одній бригад було дівчат і хлопців), казились по повній Так і здружились. Потім рік ще дружили просто. А потім якось так сталось...ну сама не знаю як, але почали зустрічатись. Було літо, він мене запросив прогулятись, ну і з того все почалось. Дітиська ще були, то по всякому було, але тим не менше все одно сходились.
потім подорослішали, трохи порозумнішали, то і цінувати вже то більше навчились. Одружились вже на 9 році зустрічання. Хотілось вже сімю, дітей. Тепер вже 3,5 роки одружені, і щасливі :)

[Naya]

Лєна, оце так історія...а я й не знала..... :)
Чогось думала шо ви з Юрком завжди лиш одне одного любили :D

[Любов]

Які цікаві і романтичні історії у вас. Зі своїм чоловіком ми познайомилися через інтернет, тобто в чаті сиділи і 2 роки спілкувались, аж поки мені не приспічило піти вчитися в магістратуру в Тернопіль (я тоді жила в районі), і тут він напросився в гості до мене в гуртожиток, як зайшов в кімнату, то спочатку десь 1 хв. тільки дивилися одне на одного, слова кудись поділися (потім при розмові вияснилося, що ми собі одне одного зовсім по іншому уявляли). Мабуть всетаки існує кохання з першого погляду . прозустрічалися лише пів року і вирішили побратися. І ось уже півтора року разом. Навіть не уявляю біля себе іншого чоловіка, ніж моє коханнячко :) .

[alenka]

Naya, думаю, що все таки ми з чоловіком любимо лише одне одного, а все решта - то були лиш симпатії :)

[Apolloniya]

В мене теж закручено: моя подруга була сусідкою друга мого чоловіка. Після шкільного випускного ми з подругою монтували в того її сусіда відео, a коли мене не було, прийшов туди мій чоловік, подивився те відео і захотів негайно зі мною познайомитись. При знайомстві, через деякий час, він мені зоооовсім не сподобався, я просто була обурена його поведінкою і манерою вести розмову. Тож не було дивно, що я почала зустрічатис з його другом (сусідом моєї подруги). Але таким чином, ми часто проводили разом час, завязалась дружба, яка долала тисячі кілометрів і, згодом, переросла в шаленну любов.
В нас було так багато малодрами, що я сценарій можу писати до фільму в стилі "соплі в цукрі"!

[Marta]

Мій чоловік- однокласник моєї сестри. Якось було,що я тільки розійшлася з своїм хлопцем,не мала з ким зустрічати Новий рік і сестра запросила мене в свою компанію. Перший погляд-думка "ого,які однокласники!"))))).Симпатія була зразу, але я про щось серйозне не думала,бо
1.він мододший за мене на 2 роки
2.я тільки після серйозних стосунків,хотілось відпочити від того всього.
Новий рік справляли в Києві,біля ялинки. Мене вразило і підкупило його ставлення до мене, його увага, всюди водив мене за собою за руку, і дивився такими очима,що я не знала,що зі мною робиться... :emphaty: Цей Новий рік був просто надзвичайним,є що згадати, з переодіваннями,зі сценками, подарунками, дуріли, як діти...
А вже в Тернополі ми ще зустрічались всією компанією, ніхто не здогадувався про нашу симпатію, а ми,тримались під столом за руки і просто мліли від щастя...Потім перший поцілунок, і вирішили таки зустрічатись....Разом вже 4 роки, 2 з яких одружені.)

[kamisia]

На роботі. В нас класичний службовий роман з продовженням..... Коли мене брали на роботу, то колега який там працював сказав шо вагаються кого брати, мене чи бувшого працівника який з Чехії має повернутись (мого чоловіка). Взяли обох)))) Як я побачила його очі то пропала..... А він казав на моє волосся спочатку звернув увагу... і ше на очі, сіро-голубі, до сьогодні визначає колір Отак ми вже 4 роки разом. Одружились як завагітніли. Ну канешно серіальні історії і страсті ми тож пройшли, а як без них......

[Nymydora]

Люди, яка у всіх романтика!!! Навтіь не віриться, що так буває.
А ми теж через інтернет познайомилися. Я прийшла до подруги на роботу посидіти в неті (бо вдома ще не мала). А вона по асьці переписувалася з моїм майбутнім чоловіком :) Виявилося, що він переплутав її нік і помилково до неї написав. І вони так собі переписувалися. Я прийшла, подивилася на його фотку - а він там з довгим волоссям (до цього часу страшенно люблю, коли у чоловіка довге волосся :oops: ). Я ще з неї жартувала, бо вона якраз таких довговолосих терпіти не могла. А вона посадила мене за аську і сказала: на, спілкуйся. Ну ми слово за слово - і той нахаба напросився на каву :drink: .
Але перед тим, як йти, він попитався у спільного знайомого свого і тієї моєї подруги, як я виглядаю (бо той колись бачив нас разом). Той сказав, що нічого, може бути, в окулярах така (ну не свинтус, га? :evil: ). Ну і мій майбутній чоловічок чоколяду в кишеню і пішов.
Все було б нічого, але саме в той день я була в лінзах, а моя коліжанка в окулярах від комп"Ютера
Коротше, він зайшов із думкою: О, жалко, а подружка (котра без окулярів, себто я) краща.
Я подивилась на нього з думкою: Оце він? Та не може бути! Нє, точно нічого не вийде!
Але на каву таки пішла. Він мені категорично не сподобався, але на другу каву погодилась (а раптом, що я втрачаю?). І на третю, і на четверту. І так ми зустрічалися щодня Але я морозилася, казала, що не готова і т.д. Просила почекати до Валентина (а познайомилися в січні).
А потім якось не дотягнула до того Валентина і сама освідчилася. Отак весь мій фемінізм десь і подівся...

[Ksenija]

Ми теж познайомилися через і-нет, на сайті знайомств (тоді ще соц. мережі не були такі популярні) 6 років тому. Зустрілися вживу десь через 2-3 тижні переписки. Що мені найбільше сподобалося, що при зустрічі чоловік виявився саме таким, яким я його собі уявляла. Всю нашу переписку на сайті знайомств маю в роздрукованому варіанті (оформила в "книжечку" і подарувала на якесь свято), цікаво буде почитати років так за 20