Люди, яка у всіх романтика!!! Навтіь не віриться, що так буває.
А ми теж через інтернет познайомилися. Я прийшла до подруги на роботу посидіти в неті (бо вдома ще не мала). А вона по асьці переписувалася з моїм майбутнім чоловіком :) Виявилося, що він переплутав її нік і помилково до неї написав. І вони так собі переписувалися. Я прийшла, подивилася на його фотку - а він там з довгим волоссям (до цього часу страшенно люблю, коли у чоловіка довге волосся :oops: ). Я ще з неї жартувала, бо вона якраз таких довговолосих терпіти не могла. А вона посадила мене за аську і сказала: на, спілкуйся. Ну ми слово за слово - і той нахаба напросився на каву :drink: .
Але перед тим, як йти, він попитався у спільного знайомого свого і тієї моєї подруги, як я виглядаю (бо той колись бачив нас разом). Той сказав, що нічого, може бути, в окулярах така (ну не свинтус, га? :evil: ). Ну і мій майбутній чоловічок чоколяду в кишеню і пішов.
Все було б нічого, але саме в той день я була в лінзах, а моя коліжанка в окулярах від комп"Ютера
Коротше, він зайшов із думкою: О, жалко, а подружка (котра без окулярів, себто я) краща.
Я подивилась на нього з думкою: Оце він? Та не може бути! Нє, точно нічого не вийде!
Але на каву таки пішла. Він мені категорично не сподобався, але на другу каву погодилась (а раптом, що я втрачаю?). І на третю, і на четверту. І так ми зустрічалися щодня
Але я морозилася, казала, що не готова і т.д. Просила почекати до Валентина (а познайомилися в січні).
А потім якось не дотягнула до того Валентина і сама освідчилася. Отак весь мій фемінізм десь і подівся...