Родинний форум "Сімейка"

Mary Awa в мого чоловіка батько затятий націоналіст. ,Ми з чоловіком почали зустрічатись і одружились в Іспанії. То чоловік, як подзвонив батькам казати про мене-збрехав, що я з-під російської границі і що по українськи не розумію.... тата чуть інфаркт не вхопив, тиждень не спав, аж доки чоловік не зізнався, що пожартував... Після того, вони мене завчасно полюбили за те, що я звідси ;)

ми були просто знайомі 5 років.
а потім перше побачення - біля бесідки , що над ставом. Лише він мене чекав внизу , а я зверху. Мені здається, що я перша догадалася спуститися вниз ;)

а ще я дуже добре запамятала, як я себе картала за те, що не в каблуках а в кросівках. Чоловік (тоді хлопець) же під 2 метри. І одразу помітила , які дугою доріжки в Топільче. в середині горбочок , а по боках ямки. То як він ішов по середині дороги на горбочку, а я скраю в ямці - то по пояс майже йому була ;)
Тому намагалася його якось підпихнути на крайчик доріжки.
Довго я в кросівки не взувалася

і що він моїм чоловіком буде - не відчувала. мало того десь на 4 місяці зустрічі, хотіла з ним розійтися :P
ось таке буває

А ми разом вчилися в універі на одному потоці, але в різних групах. Якось так виходило, що на лекціях сиділи поряд. Я ще з нього постійно підтрунювала. Найбільше запам'ятався мені такий випадок. Сидимо перед початком лекції в рядочок: моя подруга, я і мій теперішній чоловік. Моя подруга питає його чи має попередню лекцію, щоб переписати, бо ми з нею прогуляли її. А мій чоловік такого ніколи не робив - дуже вже чемний студент був. Каже, має. Вона: "Переписати дасиш?" Каже: "Дам". І тут я підсовуюсь впритул до нього і так заграваючи з бісиками в очах: "А мені дасиш?" А він знічено підсміюючись: "І тобі дам". А я: "Ти шо під копірку пишеш, шо так всім роздаєш, ха-ха-ха?!" Він, бідака навіть з відповіддю не знайшовся. Лиш відвернувся з таким виразом обличчя, типу "де вона взялася на мою голову"!!! Але незважаючи на мої постійні шпильки в його адрес, ми дружили з першого курсу. Якось восени на другому курсі він захворів і не ходив на лекції. Я пішла його провідувати зі своїми конспектами - просив дати переписати те, що він пропустив. Купила мандарин. Ми сиділи в нього (він жив на квартирі в своєї тітки), жерли ті мандарини і постійно ржали. Почуття гумору в нього шо нада!!! А потім він якось замовк і так уважно заглянув мені в очі - я аж їх опустила, знітившись. Так ми почали зустрічатися. Потім казав, що в той момент, коли так дивився на мене, подумав: "А чого би й ні?!" А коли закінчився навчальний рік, роз'їхалися на літні канікули. Була купа телефонних дзвінків, листів, які в мене є десь й досі. На щастя тоді ми ще не користувалися електронною поштою! Наступні літні канікули ми вже проводили разом - одружені :)

От почитала, що ви тут понаписували і спогади виринули.
Перше офіційне побачення (бо до того вже раз зустрічались на якомусь Рейваху) було в Тернополі біля Пушкіна :) Я вся така схвильована, він з ромашками
Потім якась вистава в драмі. Назву не памятаю, але було щось про сліпу художницю і пташки, кольору неба. А далі гуляли Тернополем і говорили... до ранку І десь аж над ранком він дозволив собі взяти мене за руку :) Все було так невинно, щиро і по дитячому (хоча були вже зовсім дорослими ). Це було в травні 2005 а в липні 2006 ми одружмились.

Ми з чоловіком до того як почали зустрічатися вже півроку були знайомі (бачились час від часу, бо в нас були спільні знайомі). І одного разу він до мене подзвонив, щоб я з ним зустрілась і допомогла вибрати купити сорочку ;-) Ми зустрілись, довго ходили по магазинах, шукали, говорили....А потім зайшли на піцу в "Челентано" там трохи посиділи, а ввечері він провів мене додому

А ми з чоловіком перший раз зустрілися 1 квітня біля драмтеатру. Попили чаю в "Бомонді", погуляли центром. Він мені тоді не дуже сподобався, але з кожним побаченням подобався все більше і більше. Так наше першоквітневе побачення переросло в кохання і одруження. Шо не кажіть, а дату нашого знайомства ми запамятаємо не все життя.

спочатку заплановано було йти в драмтеатр, але потім коханий подумав і вирішив зводити мене в кіно ) було гарно, романтично і фільм був просто супер "Надто крута для нього". Потім десь 2 год сиділи в машині. На вулиці падав дощ, а в мене рот не закривався, бо я поговорити хотіла. коли повернулась додому, то ше десь 2 год в неті переписувались, а зранку на роботу встати було капец як важко ) але приємно було за проведений вечір...

На перше побачення ходили четверо- я з коліжанкою, а він з братом- був День Святого Валентина- з тих пір і вже 8 років Ми разом!!!

Озеро, вечір, парк... Ми гуляєм, розмовляєм... Нічого особливого))

А я з чоловіком в скайпі познайомилась, місяць переписувались, аж потім зустрілись, навіть не знаю чи це рахувати першим побаченням, ми так довго ночами по скайпу говорили, що коли зустрілися, то вже як і не зовсім перший раз бачились, бо вже майже все один про одного знали.