Родинний форум "Сімейка"

Цього року в мене було 10 років після закінчення школи. Дуже сильно чекала цього дня, але саме на червень мала народжувати і тому розуміла, що не зможу побачити своїх однокласників. Але обставини склалися так, що зустріч відбулася в травні і я була дуже рада. Так приємно пройтися коридорами рідної школи, побачити свою Першу вчительку, однокласників. Емоції від зустрічі тільки позитивні. Чекаю, коли знову побачимось... Домовилися, що не затягуватимемо наступну зустріч аж на 10 років і постараємося зустрітися через 5 років.

Не завжди є можливість потрапити на зустріч, але коли получається-обов'язково іду. Мої однокласниці зовсім не змінилися, однокласники всі поправилися . Приємно дуже бачити всіх, я завжди ціную такі миті життя.

Не хожу на зустрічі, спілкуюсь з тими з ким спілкуюсь))

Збираємося на зустрічі, але далеко не все. Зайнятість, діти, переїзд в іншу стану (місто). Багато хто просто не хочуть приходити.

Мене на такі зустрічі зовсім не тягне.
Один раз 6ула-6ільше не хочу,не відчуваю ніякої настальгії за школою,за однокласниками.Живу теперішнім.

Я аналогічно. П"ять років тому була, посиділа в оточенні чужих людей (бо були ще й з паралельних класів). Мені з ними було нецікаво і некомфортно. Цього року знову намагались зустрітись, я у фб подивилась, хто планує бути, кількох взагалі не змогла ідентифікувати Зрештою, зустріч не відбулась.

такі зустрічі з теперішніми можливостями вже не такі актуальні як колись. більшість моїх однокласників чи одногрупників є у ФБ, але я додала лише кілька з них, що мені цікаві. Решта - чужі люди, інші погляди, інший стиль життя ніж в мене, не думаю, що мені було б комфортно з ними спілкуватися. В нас було пару зустрічей, але я не ходила - нема бажання. А ті, з ким цікаво спілкуватися - зустрічаюся чи переписуюся.