Родинний форум "Сімейка"

а ми на перше побачення ходили в театр на Ромео і Джульєтту!!!
а після вистави пішки за руки ішли додому!!! :)

TanenRom написав:а ми на перше побачення ходили в театр на Ромео і Джульєтту!!!
а після вистави пішки за руки ішли додому!!! :)

ОГО! Романтика! Респект, я вже сто років на виставах не була... :(

навіть не знаю, що вважати першим побаченням

в нашому випадку піврічна дружба переросла в дещо більше... :)

А ми на першому побаченні гуляли біля озера, сиділи в кафе, потім коханий зводив мене до себе у військову частину, показував гаубиці. там було стільки болота , а я була на каблуках , ну... весело було, романтіка. Подарував мені квіти , а то ще й було 8 березня ;) Дуже мені сподобалось наше перше побачення, якесь таке відчуття було, ніби ми вже давно знайомі. Пам"ятаю, думала зустрінемось на кілька годин, а в результаті прийшла додому пізно ввечері і така якась щаслива, прямо аж світилась. І тоді подумала, що ще ні з ким мені так добре не було.

мешканка написав:Як тільки я погодилась зустрічатись з ним-...

:D "А ты будешь со мной встречаться?" или "Давай будем встречаться?" пххх))

Я бачила свого коханого в одному товаристві кілька раз протягом кількох місяців до того як він запросив мене на перше побачення.
То був далеко не мій ідеал,і я навіть не підозрювала що можу йому сподобатись,думала що він вважав мене легковажною(а виявилось навпаки).Взагалі такі вумні хлопці теж мали до мене слабкість тільки якось більше в юності.Ну короче ,я хвора з соплями ,червоним носом та очима,кашляю,телефонує він,звідки взяв номер?Я йому свій номер не давала.Запитує чи я не голодна,бо хоче запросити на вечерю.Я вже писала тут на форумі,що як тільки поклала трубку,сказала подругам(ми тоді разом квартиру знімали)що вийшла б за нього заміж(мені тепер самій дивно,бо він так був не схожий на то що шукала).Ну от ,зустрілись він поділився ,що останнім часом часто про мене згадує і думає,ну що не даю йому спокою,і що вирішив якось це вирішити.Я почала плакатись йому,що кохаю одного хлопця вже 2 роки,що спочатку все було ідеально йшло до весілля,а потім його перемкнуло і причини не знаю,тільки він і не посилає мене і перспективи не видно,короче розійдемось,вже стану зализувати рани,знову з`являэться у моэму житті і мучає мене.Отак я нажалілась своєму чоловікові на колишнього хлопця ,він мене пожалів,зрозумів і ми стали дружити.Через деякий час я стала відчувати що мені його постійно не вистачає ,а найважливіше,що з ним я геть забула своє нещасне кохання.Він сидів у нас з дівчатами допізна(жили в сусідніх будинках)прощались так пристрасно,що я ледь не вмлівала на порозі,а вранці я прибігала до нього ,щоб ми разом поснідали,перед тим як він піде на роботу.Отака то любов малята :D

Першим побаченням була просто прогулянка по парку і довгі розмови. Відчула, що людина ця мені рідна з першої хвилини знайомства.

mari написав:мій чоловік не зовсім імпонував моїм тодішім вподобанням.

Ага, я школяркою мріяла про голубоокого блондина :grin: :grin: :grin:

mari написав:А ще- він хотів зі мною зустрічатись щодня і майже відразу пішов знайомитись з моїми батьками

Мало того щодня зустрічатись - він відразу почав по-тихеньку мої речі до себе переносити :grin:

Mary Awa цікаво, а як ви познайомились? як ваші батьки відреагували на вашого обранця?

Ми вчимось в одному університеті. Я його відразу помітила, ще на 1-му курсі: високий, симпатичний....А познайомились аж на 3-му курсі :) Одногрупник (мій єдиний найкращий друг-хлопець) запросив мене до себе вгості, а виявилося, що вони разом з Фредом знімають квартиру разом :) Потім Вася вже був не радий, що я його співжителя забрала :grin:

мешканка написав:як ваші батьки відреагували на вашого обранця?

Мама в мене дуже добра і лояльна, ніколи не "пхалася" в моє життя, а лише радила. А ще вона як "індикатор" на добрих людей: з першого знайомства може сказати, довіряти цій людині чи ні. Фред мамі до душі відразу припав :)
Тато в мене був диктатором :tipok: і дуже строгий, але відчув,що не має на мене влади з того часу, як поступила в училище. Коли взнав, то сказав: "головне, що не москаль" :grin: Ну і за віросповідання запитав (боявся, що на мене паранджу одягнуть). Почув, що Фред - католик, і далі вже не розпитував. Вони дуже любили двоє посидіти і на релігійні теми "пофілосовствувати".
Почали разом жити, тато сказав, що так не можна і нас "покропили" (обвінчали :grin: ) Ні разу ще не пожаліла. Я однолюб, мені одного і на все життя вистачить. І Фред такий: наскільки ми ззовні не схожі, настільки ж всередині однакові :)