Таке все страшне там було.А ми восени 2013 р. лежали з дитиною в дитячій міській, що біля Старого Парку. То не було аж так страшно, досить чистенько, гидко не було, щоправда ліжка були теж ті пружинні, то мені з річною дитиною було дуже зле на них спати. Ми були на ГВ, засинали тільки так, і щоб погодувати на сон ми не могли ні разом лягти в одне ліжко, бо сплюскувались як у гамаку, ні на окремих, бо кожен провалювався у своєму. Це було дві жахливих ночі, бо потім ми перейшли у платну палату. Також дуже незадоволена була тим, що палата наша була повністю заповнена, і крім нас всі інші були дівчата-підлітки 15-16 років, у яких, само собою зрозуміло, були інші інтереси і режим, ніж в мене з річною дитиною. Мені доводилось виганяти з нашої палати хлопців, які приходили до нас в палату, тобто до дівчат, як до себе додому. Хоча, ми з дівчатами по палаті не конфліктували, якось мирилися, просто мене дивувало, чого нас поселили всіх разом при тому, що були деякі палати зовсім вільні. Я ходила, питалася по пару раз на день, чи можуть нас перевести кудись інакше. Але мені відповідали, що дві платні індивідуальні, які є, зайняті, і загальні палати всі теж заповнені. Я кажу, та ж неправда, ось по сусідству повністю вільна палата, там нема нікого, а мені вішали лапшу, що то вам здається, бо то просто на вихідні діти порозходились, а з понеділка вони всі прийдуть. Але ніхто з понеділка не прийшов. А потім пізніше я почула якось, як санітарка казала до когось з медперсоналу: "Чуєш, переведи того хлопця з палати № кудась до інших дітей, бо він там один лишився. Я шо буду заради нього одного там мити і розчин для миття переводити"
То я тільки переконалась, що мені брехали про ті палати, що навіть як дітей є мало, вони укомплектовують спочатку повністю одну палату, потім іншу і т.д. Потім через два дні ми перейшли у платну палату. Там було два дорослих ліжка, нащастя вже нормальних, непружинних, і дитяча колиска. Дорослі ліжка були розташовані попри стіни з протилежних боків. Я спитала дозволу, чи можна зсунути ті дорослі ліжка докупи, бо пояснила ситуацію, що дитина в колисці не спить, а буде спати зі мною. То мені спершу дозволили, а через днів два щось передумали і зі словами: "Думаєте, як платна палата, то ви можете робити, що хочете" наказали ліжка розсунути. То я на ніч зсувала, на ранок розсувала, після чого мене знов насварили, що я подряпаю підлогу.
А вікна у нашій платній палаті були ше старі і діряві. В перший же день, як нас туди перевели, чоловік мій приніс скотч і заклеював дірки, бо дуло страшно. Може згодом вони поміняли те вікно, бо як казали, що ті гроші за платну палату вкладаються в покращення тої ж палати.
А стіни тої палати були оббиті вагонкою, якось не дуже затишно. А вночі я чула, як шкреблися миші. Потім питала в санітарки, чи може бути, що то миші, а вона каже, а чого ж нє, та миші )))
Про розетки. Їх теж не було в палатах - навіть в платній. Казали, що так мусить бути, бо то ж дитяча лікарня, для безпеки дітей. То була аж одна розетка на коридорі, до якої всі заряджали по черзі свої гаджети.
Але от на стінах як раз за нашого перебування щодня художниця розмальовувала стіни героями різних мультфільмів. То хоч було на що позаглядати з дитиною, гуляючи коридором.
Загалом, умови умовами, так, деколи не фонтан, але ще гірше, коли ставлення медперсоналу якесь нелюдське. То вже від конкретних людей залежить. Одні нормальні, йдуть назустріч, а деякі бувають просто нелюди. Ну ще півбіди, коли до дорослих так ставляться, але от коли вже до маленьких дітей, то в голові не вкладається. От на приклад, кожного ранку в 7 год. санітарки приходили мити палати. Сніданок був аж в 9, обхід лікарів аж після того, і в нас не було потреби кожен день зриватися так рано. І я завжди просила санітарок, які вривалися до нас в 7 ранку, щоб не мили, бо кажу дитина ще спить, а вона зараз збудиться (а вона завжди будилась, коли вони мили). І були такі, що добре-добре, закрила двері і пішла, а були, що морда кірпічом, я мушу мити, нічо не знаю, і тою шваброю бах-бах по ніжках ліжка, на якому спить дитина, ну і все, вже встала. А як процедури всякі дитині проводили, то страшне. З тими уколами і капаннями. "Шо дитину свою не можете забавити?!" "Ше не чули, щоб дитина так кричала..." Ага, прям таки моя одна дико ревіла, коли її капали чи кололи
Тому і ставлення таке. Їм все одно кого лікувати - дитинку, коня чи 100-річну бабусю. Їм лиш би гроші в кишеню клали і все по паперах грало 
