Дівчата, хочу запитати, може хто теж стикався з такою проблемою . Ми цей рік готувались і готуємось до школи. Ходи о на підготовчі заняття, але мала на відріз відмовляється від деяких уроків, при чому, на початку навчання ще якось можна було вмовити-впросити йти на урок, то до кінця навчання просто не йде на урок або виходить з класу. Коли питаєш "чому"? - "просто так, бо не хочу". Після уроку запитую чи сподобалось на уроці - каже що так. Як з цим розібратись? Хто може порекомендувати хорошого дитячого психолога?

Дякую, трохи заспокоїли. Вже б сказала через мультики, але зокрема в ті дні перед плаканням він взагалі мультики не дивився. За пісяння - перед сном несу його пісяти, деколи несла Ото з плачем, а він не завжди щось робить на туалет. За емоції теж не сказала що їх забагато цими днями, бо хворієм і переважно вдома тільки вдвох-втрьох. Ще почекаю поки повністю виздоровіє, хоча ночу його вже кашель чи нежить не турбують ніби.

Так, починаю розуміти, що то без змісту його допитувати вночі. Просто дивно, що ж і менший був і міг стати сам піти в туалет чи мене спокійно покликати, чи як де ручка затерла чи що то казав, а то щось страшне....

Я з подібними проблемами зверталась до Хомів, у листопаді минулого року. вона гарно вам розповість, про причини, наслідки і дасть гарні поради. Ми за її порадою практикували техніку "Лікування материнською любовю". Але у нас була явна причина. Він надивився, як його друзі гралися на телефоні у гру з вампірами чи зомбі... щось таке(

о, в нас теж таке буває, коли в туалет хоче при чому, кричить що не хоче, а тоді визнає що хоче, нести можу тільки я, чоловіка виганяє. трапляється рідко, і тепер вже спокійніше

В нас аналогічне трапляється. Рідко, раз на 1-3 міс може, але буває так, як ви описуєте. Прокидається серед ночі, десь через 1-2 год після того, як заснула, сідає на ліжко і дуже голосно реве, навіть не плече, а реве. Коли таке було перший-другий раз, то я намагалась допитатися, в чому справа, питала, чи щось болить, але відповіді не було ніякої. На ранок ніколи нічого не пам"ятала. То тепер я вже знаю, що коли трапляється, говорити до неї немає смислу, а щоб швидше той плач припинився, то силою кладу назад в ліжко і обнімаю, і тоді до хвилини часу вона затихає. Проблеми з того не роблю, бо то нечасто трапляється. Теж думаю, як і erinaceus, що то надлишок емоцій, бо також вдень не спить, лягає пізно, а ще дуже емоційна. Свекруха каже, що мій чоловік теж таке саме робив.

TYulia В нас таке буває і теж переважно пов'язане з туалетом. Коли хоче, то не просинається. А починає плакати, щось бурмотати, і т.д. То тоді треба насилу через сон брати на унітаз. Тоді погемзає ще 5хв і знов спить спокійно.
Ну але думаю, то ще і з емоціями пов'язано може бути. В нас, наприклад, син вдень практично не спить. Встає рано, лягає пізно. Купа вражень за день, от вони вночі і не дають спокійно спати, поки нервова система те все переварить...
А, і під час хвороби теж спить гірше. У вас може і від того. Як не як, кашель, нежить заважають спокійному сну. Почекайте ще трохи. Не думаю, що то велика проблема.

Моя старша плаче вночі, коли хоче пісяти, то я вже знаю, як сильний плач - то буджу, щоб в туалет гнала, як міцно спить.

Зверталася до психотерапевта - казкотерапевта з відлученням, вона мені казку придумала, дуже допомогло, частково пішло зрушення, зараз іду за порадами для садочка, сприймаю нормально такі походи, для мене це "ключик" для вирішення певних питань. Головне адекватний психолог чи психотерапевт.

Казала знайомий психолог, що зараз пішло зрушення у тому плані, що колись звертались батьки підлітків, а тепер вони самі дзвонять:)

В нас таке 6уло просинання з плачем,поки не вирізали аденоїди.Відразу з першої ночі почала спати спокійно до сьогодні,слава 6огу.

Не знаю чи в тему... маю нове переживання малий почав просинатись вночі (в першій половині з 10 до 1, не кожної ночі) і плакати. І то якось так дивно, він плаче криком, аж ножками тупотить по ліжку, схоже на істерику. Деколи каже щось "я хочу..." але що ніколи не розібрала. Я його допитую чи щось болить, чи щось снилось, він нічого не відповідає внятно. Я намагаюсь його заспокоїти, деколи в таулет поведу. Десь то триває може 2-5 хв (для мене вічність). На ранок не пам'ятає нічого про те що плакав. В день притензій до нього жодних, веселий активний хлопчик. Почалось то все як оце захворів, трохи думала що від якихось ліків, інгаляцій, але вже ніби перестала давати, а всеодно буває.
Подумую йти до невропатолога.

я би пішла сама і дитину зводила - люблю слухати поради знаючих людей))) от якраз зараз питання актуальне - в малого купа жалів вічно. він взагалі в нас емоційний: то плаче, то регоче, любить пофантазувати. а часом за любу дрібничку плачі, не ту ручку взяла, не так мячем кинула... часто каже - я нагнівався, але скоро відходить... потім знову щось не те, і вже жене всіх "іди звідси", руками розмахує. якось похвалилася при ньому сусідці, що знаходимо спільну мову і Андрійко не кидає камінням, знає що то погано - а він почав кидатися, завжди коли переходимо повз подвіря тієї жінки. не дурно мама моя казала - ніколи не хвали дитину, хай краще люди похвалять...