Моя думка близька до Неліної. У моїх різниця 2 роки і 2 тижні))). Нвсправді, не все так важко і страшно, як здається на перший погляд. У мене 2 сестри одна старша на 2 роки, інша молодша від мене на 4 роки. То зі старшою ми завжди були близькі, а от з молодшою, то тільки після закінчення нею універу стали ближчими.
Так що з поповненням не треба затягувати)).

В моїх дівчат різниця три роки і пару днів) Коли завагітніла то думал що різниця замала, а зараз все класно, в них починаються зявлятися спільні і гри та інтереси і в майбутньому їм буде скорше всього цікаво. Думаю що і два роки навіть краща різниця але то коли вже дітки старші :hi: бо коли маленькі то мами хочуть, моя менша має 2 роки то як бачить що беру дитину чужу на руки то гине просто. В мене з братом різниця 7 років то ми лиш зараз почали норм спілкуватися, бо сімї та діти, а раніше ніколи не були друзями і спільних інтересів не мали, такщо чим менша різниця тим краще)

між моїми 5 років. Хотіла менше, але не получалось. Коли народилась мала то трохи переживала він хлопчик йому стрілялки, а вона - ляльками, думала гратись не будуть. Дякувати Богу знайшлись спільні інтереси - кухня, конструктор, фігурки звірят і героїв. Я можу лишити його з малою і він її забавить. На вулиці він грається з своїми друзями, але думаю що як мала почне нормально ходити (їй 11 місяців) то буде приєднуватись і до їхніх ігор )))

в нас різниця 2 роки. думаю багато залежить не лише від віку, але й темпераменту, а ще більше від підходу до виховання дітей. особливих конфліктів в нас не було ніколи. ні коли народилася 2 дитина, ні коли народилася 3.
якщо говорити про те, хто з ким грається, то Амалії (яка середня) найпростіше - вона гарно грається і з меншим братиком і з старшої сестричко. А от Дарці з Нестором вже не так цікаво, їй вже хочеться доросліших ігор, не хочеться у всьому поступатися чи ділитися. Думаю якби була більша різниця, то було б складніше.

В нас 3.1,але старша дівчинка-то мені не було важко,вона чекала і все розуміла.Зараз вони найкращі друзі.Хоч я її і підштовхую до любові братика,а його-до сестрички.проблем з ними,майже не маю.граються,їдять,лягають спати разом.

В нас різниця 2роки і 7місяців. Спочатку було трохи важко. Після народження доці син дуже хотів мене: положити спати, помити, нагодувати - все мала робити тільки мама. Потім перейшло і стало легше. Коли доця почала ходити і всюди лазити почалися конфлікти: то вона взяла Назаркову машинку, то щось йому зруйнувала. Я постійно за нею ходила, дивилася за обома, розказувала і пояснювала як їм гратися, як ділитися і миритися. Всяке було: старший штовхав меншу, менша його кусала - я постійно розрулювала їхні конфлікти. Але десь через рік вони навчилися гратися разом і зараз їх вже не розлучиш. Менша бігає за сином, наслідує його, граються гарно разом. Я спокійно можу робити різну хатню роботу.
Я дуже задоволена, що така різниця між моїми дітьми. Не дуже маленька і не велика. В самий раз.

А яка у вас різниця між дітьми? Яку вважаєте оптимальною? Бо бачу в цій темі переважно писали ті, хто зараз на форумі вже не сидить... Цікаво було б почути активних дописувачів :rose:

в мене між усіма буде три роки. причому місяці розташовані поруч. липень 2009, червень 2012 і дякувати Богу вересень 2015
мені так ок. для мене меніше двох років, замало-заважко, а більше - якось розтягується декрет і процес материнства.
мене з братом 1,5 роки, не знаю як мама справлялася. в мене різниця 3 роки і вони мене іноді з розуму сходять. для до кодної вагітності той що 3 роки вже відноситься з розумінням

у мене є старший брат, різниця 7 років. стосунки у нас просто чудові! коли була маленькою, мені саме така різниця у віці видавалася найоптимальнішою.... коли народила свого синочка, то, з однієї сторони дуже хотіла досить швиденько знову завагітніти (вагітність пройшда просто пречудово, і на пологи теж нема чого грішити, та і з малюком сама, без допомоги вправлялася нормально)))), а з другого боку, переживала, щоб старшого раптом не "недолюбити" при невеликій різниці у віці між дітками.... почали планувати другу дитинку, коли малому було 4,5 роки... зараз йому вже 5,5.... поки все ще "заманюємо" лелеку)) не перший раз помічаю, що саме дитячі заповітні бажання здійснюються... так що, думаю, буде в нас між дітками таки років 6-7! принаймі, дуже на це сподіваюсь :wink:

У мене 3 братом була рі3ниця 3,4 роки. Так в дитинстві ми інколи бились (як більшість дітей( але брат 3авжди мене дуже любив, грався 3і мною. На вулицю я xодила 3авжди 3 братом, він мене часто 3абирав 3 садочку так як батьки кожен день були на роботі і не 3авжди мали можливість. Він постійно старався мені догодити у всьому і 3робити так щоб було краще для мене, а не для нього. Коли він мав якісь гроші (він любив 3бирати в копілку( то постійно купляв мені якісь подарунки, а не щось собі. :yes: Але я в дитинстві чомусь не 3вертала увагу на ту любов, а вважала, що то всі 3обовя3ані мене більше любити бо я менша. ТАК - ТАК виявляється я була такою егоїсткою !!!!!!!
А вже після школи, коли брат вчився в Києві, я 3ро3уміла як я страшено люблю свого брата і як мені його бракує. А коли ще чере3 4 роки брат помер я дуже жалію що я не додала йому тої сестринської любові, що я була такою егоїсткою... 3 того часу минуло 9 років, а я досі не xочу вірити, що його немає!!! :scare: :cry:
І ще мої батьки ро3ка3ували: що мій брат як йому було 3 рочки на3бирав кілька копійок і коли вони були в мага3ині, в рибному відділі дав продавцеві ті копійки і ска3ав що то на СЕСТРИЧКУ. А мама на той час була вагітна мною :ha:
3 дитинства я xотіла щоб в мене між дітками була рі3ниця у віці 3-4 роки, і навіть була впевнена що так буде. Дякувати Богу так і сталось. Старший від самого початку мені допомагав 3 меньшеньким, коли треба щось 3робити по дому він дивиться 3а молодшим... 3ара3 вони гарно граються, любляться, обнімаються... І при такій рі3ниці мені 3 ними двома набагато легше, аніж було 3 першим самим.
Мені 3дається, що головне коли ви вагітні другою дитиною потрібно постійно 3 першою дитиною проговорювати, що у неї буде братик чи сестричка, яка буде ще маленька тому мама буде більше часу проводити 3 нею, годувати, постійно носити її на ручкаx... але любити мама і тато будуть обидвоx одинаково !!! :love: :!:
Ото мемуари написала про наболіле :crazy: