от вам і минуле... Читаю свій перший допис, і не вірю що мала такий стан тоді, ще коли все було так чудово в моїй сім'ї. Дежавю якесь.

[b]Лабиринт[/b]
если ты в лабиринте,то сделай себе нить ариадны,которая выведет тебя из него.Найди красивый мурчащий клубочек,я почему-то вижу его блестящим золотым или серебряным, размотай немножко.Клубок в один угол квартиры,а нити с собой в другой или даже в другую комнату.Так и ходи.Можно вообще на ватмане начертить лабиринт своей жизни и ходить, а выбравшись громко радоваться и вдыхать воздух свободы. А еще реши,куда ты хочешь прийти из этого лабиринта,а лучше напиши все цели и желания.удачи!

[b]Лисси Мусса[/b]-
Борьба за счастье - это занятие по меньшей мере странное. С кем вы боретесь, когда боретесь за счастье? Не иначе как с собой! И кто победил? В этой борьбе себя с собой за счастье- проверьте!- не подрали ли вы себе хвост?
Прекращаем борьбу за счастье и внутри себя и с нашими близкими, бережем свой роскошный хвост. В поисках счастья никто пострадать не должен. Счастье- это ощущение внутри нас. Наше собственное ощущение. Его ни дать, ни отнять. На самом деле мы все счастливы. Только некоторые слишком серьезно к этому относятся, либо просто не позволяют себе наслаждаться жизнью.

І ти маєш вибір і син твій буде його мати! І кожна людина на Землі його має. А якщо в тебе вдома живе красива квітка, як ти за нею доглядаєш? ПідливаєШ, лелієш, удобрюєш, перставляєш на краще місце. Чоловік- і є ця квітка! Не дитина!!!
Щоб обізвати себе жертвою слід мати серйозні на то причини, вони є або фізичні у формі насильства або морально- психологічні. Не знаю яка ситуація в тебе. Почитай про післяпологову депресію усе що є на сайті і форумі. І подумай про себе. Легко сперти усі проблеми на депресію, це завжди лише айсберг причин! Це не тема консультацій,пиши туди, хочу тут лише сказати 3 притчі:

[b]Изменить мир[/b]

Когда я был молодым человеком я видел несправедливость устройства мира. Мне очень хотелось изменить мир и сделать его лучше. Я молился "Господи, помоги мне изменить мир к лучшему".
Прошли годы, и я понял что изменить мир мне не по силам. И я стал молиться "Господи, помоги мне изменить, сделать лучше хотя бы моих самых близких людей - жену и детей".
И вот недавно, будучи уже совсем старым человеком, я почувствовал скорый приход смерти. И я обратился с молитвой:
"Мне не удалось изменить ни мир, ни даже семью. Господи, так помоги же мне изменить хотя бы себя самого".
И тут я услышал ответ: "Поздно."- сказал Господь-"Теперь ты уже не успеешь".

[b]Жизнь как шахматная партия. [/b]

Кто-то сказал, что жизнь похожа на шахматную партию. Не знаю, так ли это. Шахматная доска одна, а шахматистов двое. У каждого свои цели, и каждый действует из собственного понимания ситуации. И, осуществляя свои замыслы, каждый вносит помехи в осуществление замыслов партнера. Замыслы оказываются неосуществленными, но рождается игра. Она складывается неожиданно для обоих, обеим она неподвластна. Победитель – это всегда тот, кто лучше подготовил свой номер.

[b]Одна нога[/b]
Чоловік вирішив стояти на 1 нозі. З часом йому зводило судоми, тоді мліло і боліло усе тіло. Чоловік просив допомоги, він плакав . Люди масували йому ногу, ставили підвищення щоб йому було легше, підставляли руку для опори, розказували що він щасливий хоча б тому, що взагалі має ноги, радили медитувати. І лише ОДИН сказав: Ти чому стоїш на 1 нозі??? Випрям 2 ногу і стань на неї! У тебе ж є ця 2 нога!

так, можливо щось після пологів перемкнуло. тепер життя моє поділяється до і після них. тепер бачу все те з того іншого життя, що раніше не помічала і думала, що так і має бути. Не хочу щоб син не мав вибору, хочу щоб думав наперед.
А може то в мене якась така депресія післяпологова почалася???

Дуже серйозно, Крапка і дуже негативно! Але є така теорія і це лише теорія, шо ми самі вибираємо як до нас ставитись, відноситись і ображатись чи ні. доречно почути досвід дитинства твого і "його". І останнє запитання : так було і до пологів?

Виходить треба просто жити так як тобі хочеться??? Ніколи!! не робити те що не подобається, оберігати свою волю і волю своїх близьких. А може кинути все і почати з початку??? Я, щиро кажучи вже так думала не один раз. Себе не обдуриш, іншою вже не станеш. Та і подобатися всім неможливо. Але як списочок згадую основні події-посилене вивчення математики в школі, яку ненавиділа (але мама сказала), далі фіз-мат, тепер аспірантура, до якої душа не лежить. Як би це не зробити такого ж зі своєю дитиною, бо бачте ж мені видніше буде яким має бути його майбутнє і які професії дадуть йому вагоме підгрунтя в житті.
Щось мене загрібає. Краще не думати над такими серйозними речами.
ПС: Якщо...
Якщо ти любиш що-небудь, то дай йому волю.
Якщо воно поверенеться-воно буде твоїм назавжди.
Якщо ж ні, значить воно ніколи не належало тобі.
Але....
якщо воно живе в твоїй квартирі
дивиться твій телевізор,
їсть твою їжу
говорить по товєму телефоні
забирає в тебе гроші і...
зовсім не підозрює що ти давним давно подарував йому волю,
це означає, що ти або в шлюбі з ОЦИМ, або народив його!!!

Стаття (розділ з книжки) велика, але чомусь кожне слово відкликається у моїй душі. Кому цікаво, почитайте, можна буде поспілкуватися: [i]Прихований текст[/i]Там є ще кілька розділів, але давайте по-порядку.