Не знаю до якого священика ви чи ваш чоловік ходили, але у Католицькій Церкві немає розлучення. Католицький шлюб є нерозривний, раз його укласти він діє до смерті незважаючи на зради чи бажання подругів. Зраду можна і простити. Само собою зрада не анульовує ваш шлюб. Тому, навіть якщо чоловік йде від своєї законної жінки чи укладає союз з другою жінкою, його дії ніяк не порушують таїнство шлюбу. Шлюб залишається шлюбом. Вдруге чи втретє вінчатись не можна... вінчатись можна тільки раз...

якщо зі сторони чоловіка була зрада і зараз він вже одружився з тою жінкою, то мені щоб вийти заміж треба все одно брати розрив шлюбу в церкві? Недавно була на вечірній і священник читавши Євангелію прочитав такі слова: (суть) щоб жінка як вже розійшлася зі своїм чоловіком нехай назавжди залишиться самотньою. Я щось не так зрозуміла? Мене зрадили, а я ще маю зберігати вірність такому колишньому чоловікові? При тому що знаю він їздив взнавати за розірвання шлюбу,то йому сказав священник, що нема такого , просто коли хтось із нас буде вінчатися вдруге, то перед цим приїхати і він просто дасть чи не дасть дозвіл.

[color=#008080]Усе добре розумієте!

Якшо чоловік одружується з розведеною, котра вже була у церковноиу шлюбі - це перелюб. А якшо одружується з жінкою, котра була лише у цивільному шлюбі - то це не перелюб. Тому, що церковний шлюб, який є нерозривний, далі триває навіть після спроби подругів розірвати цей шлюб цивільною процедурою.

Навіть якшо попередній шлюб визнається не дійсним, то всеодно чоловік, одружившись на "розведеній" жінці, яка ще перебуває у нерозривному шлюбі із своїм чоловіком, буде в перелюб.

Немає Сповіді ні Причастя для тих хто співживе без благословення Церкви (тобто благословення церкокного шлюбу). Це прилюдний гріх, тобто переступ Божого Закону. Чоловік може мати лише одну жінку, а жінка лише одного чоловіка. [/color]

[quote="о.Мартин"]3. Людське бажання припинити спільне життя не завжди розв’язує вузли шлюбу. Якщо у випадку нерозривного церковного шлюбу – “що Бог з’єднав нехай чоловік не розлучає”. Нерозривний шлюб не перестає існувати, він досмертний, як і його права та обов’язки. Обов’язок та право на подружню вірність не припиняються із розлученням, адже шлюб – нерозривний). Інші шлюби, які укладаються та передбачають розлучення (з будь-якої причини) не є нерозривними, тому права та обовязки такого шлюбу припиняються в момент розлучення. Це означає, що цивільний шлюб, які і його права та обовязки припиняються в момент розлучення. Тому, одружившись з розведеною - чоловік не завжди чинить перелюб. Якщо одружившись з нею, вона стає його “законною” дружиною, там немає перелюбу (свідомий та вільний переступ Божого чи іншого закону).[/quote]
тут я шось не надто зрозуміла. Тобто, якшо чоловік одружується з розведеною, котра вже була у церковноиу шлюбі - це перелюб. А якшо одружується з жінкою, котра була лише у цивільному шлюбі - то це не перелюб. Я так розумію? А як же стосовно розривів церковних щлюбів? Чи навіть якшо церква й визнає попередній шлюб не дійсним, то всеодно чоловік, одружившись на такій жінці, буде в перелюбі? Зараз просто багато випадків знаю про повторне заміжжя. То що, такі люди не допускаються ні до сповіді ні до причастя?

[color=#0080BF]Ви чули, що було сказано: не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці.

Щодо першого запитання, думаю, що не йдеться про неконтрольовані фізизичні чи природні явища, а про чітки, вільні наміри. Наприклад, якщо чоловік зрадив свою дружину з чужою жінкою, його гріх “нечистоти” має початок не під час статевого акту, а вже тоді коли він вперше подумав та спланував у голові свою зраду. Гріх – це завжди свідомий та вільний переступ Божого чи іншого закону. Не йдеться тільки про “думки” як такі, адже у нас народжуються безліч думок на добу. Йдеться про намір. Можна подивляти красу прекрасної дівчини, без еротичних намірів. Це небуде гріхом. Однак якщо дивитись на красиву дівчину (чи красивого хлопця) і народжується намір, тобто фантазія, або уявлення чи мрія або бажання чогось “нечистого”, тоді гріх уже відбувся в нашому серці без фізичного контакту.

2. Існують різні види поцілунків!!!! Губи дуже чутливі частини нашого організму. Вони контактуючи з іншими частинами тіла передають різні інформації до мозку, який розпочинає різні фізіологічні процеси (те саме збудження). Знову вже... Різні наміри - різні поцілунки. Поцілувати дитину на чолі надобраніч, не те саме, як кохану особу пристрасно на шиї.

3. Людське бажання припинити спільне життя не завжди розв’язує вузли шлюбу. Якщо у випадку нерозривного церковного шлюбу – “що Бог з’єднав нехай чоловік не розлучає”. Нерозривний шлюб не перестає існувати, він досмертний, як і його права та обов’язки. Обов’язок та право на подружню вірність не припиняються із розлученням, адже шлюб – нерозривний). Інші шлюби, які укладаються та передбачають розлучення (з будь-якої причини) не є нерозривними, тому права та обовязки такого шлюбу припиняються в момент розлучення. Це означає, що цивільний шлюб, які і його права та обовязки припиняються в момент розлучення. Тому, одружившись з розведеною - чоловік не завжди чинить перелюб. Якщо одружившись з нею, вона стає його “законною” дружиною, там немає перелюбу (свідомий та вільний переступ Божого чи іншого закону).

Коли чоловік одружується з жінкою, яка ще не була заміжня, але вже має дитину.... це не перелюб.[/color]

Моє питання з трьох частин (вибачте, просто одне тягнуло за собою інше):

1. [b]Ви чули, що було сказано: не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці.[/b]
Перше запитання провоковано тим, що тіло реагує певним чином на зовнішні "подразники". Попросту кажучи, чоловік, чи жінка, побачивши особу протилежної статі може збуджуватися. Притому інколи це буває далеко не з власної волі (думок про пожадання).
Щодо пожадання - думки, що виникають в молодих людей в юності і зрілому віці, спровоковані тією ж природою і реакцією тіла. Думками своїми людина керувати не в силі (проявом їх - так).
Якщо ж окрім фізичних проявів і думок далі не йде, а людина старається їх (думки) відкидати, то чи є це гріхом, описаним вище????

2. Друге запитання практично доповнює перше. Поцілунки. Коли люди цілуються - часто відчувають збудження. [b]Чи поцілунки між двома людьми, що кохають одне-одного[/b] (тут ще треба б розібратися, чи кохання, чи просто захоплення, буває ж що люди, зустрічаючись, за якийсь час розходяться... але ж цілувалися до цього [i](про інше не говоримо)[/i]), [b]але не є одруженими - є гріхом і проявляються так, як вище описано в першому питанні???[/b]

3. [b]Сказано теж: хто відпускає свою жінку, хай дасть їй розвідний лист. А я кажу вам: [u]хто відпускає свою жінку[/u], хіба у випадку подружньої зради, [u]той робить з неї перелюбку[/u], і [i]хто взяв би розведену, чинить перелюб[/i]. [/b]
Якщо є почуття до розведеної жінки.... Якщо почуття взаємні... То виходить, що одружившись з вже розведеною - чоловік чинить перелюб??? Сповідь в такому випадку недоцільна??? (бо посповідавшись він ж продовжить жити з нею, не розведеться ж (що знову ж гріх)....
І друга сторона цієї частини питання.
А[b] коли чоловік одружується з жінкою, яка ще не була заміжня, та вже має дитину.... Це також перелюб[/b]?????
_____________________________________________________________________________________
повідомлення було відредаговано в зв'язку з дублюванням в темі "Розмова з священником". Важливі думки просто кожної людини, як людини. Не важливо - атеїст, чи віруючий....