Під час перших пологів мені більше допомагало таке поверхневе часте коротке дихання, і то так дихала ледь-ледь, бо глибший вдох/видох мені підсилював біль. А другий раз навпаки. Спочатку просто дихала з максимально довгим і повільним видохом, потім, коли перейми підсилились, то дуже допомагало видихати з якимсь голосним звуком або мугиканням, але ще пізніше вже сил на лишні звуки просто не було, то знову перейшла на повільний видох.
І під час перших пологів мені дуже допомагав фітбол, я майже всі перейми на ньому проскакала. А вдруге він мені не підійшов абсолютно. Я тільки сіла на нього між переймами, але коли перейма почалась, я підскочила з нього, як ошпарена, бо чогось на ньому боліло іще більше.

Ну як в кого, у мене все з голови вилетіло, що там читала і дивилася, яке там дихання. Лікар підказувала як правильно, а мені не доходило. :dash:

Дуже рада що ходила на йогу коли була вагітна. Навчилася дихати :))) На схватках дуууууже це допомогло. Я не кричала, бо в сусідніх палатах так якась дівчина "волала" що мій чоловік аж злякався :scare:
На родах теж ніби знала що робити, але була слабка родова діяльність, все рівно кололи шось...

Пам"ятаю, мені не вдавалось дихати правильно. В кінці, коли вже були дуже сильні перейми і терпіти не було сил, то помагало затримати дихання взагалі. Кажуть, так недобре і не можна робити, але я тоді не думала про то, як треба, а керувалась інстинктами, як тваринка :hi: І під час потуг мені теж не вдавалось правильно дихати. Мене, пам"ятаю, сварили, що все не так роблю. А мені інакше не виходило :=):

а мені допомагав чоловік, але я всеодно не знаю на скільки правильно я все робила :ha:

А до мене ніяк не могло дойти як то правильно дихати :dash: :dash: :dash:

Ну... як тобі сказати. Старалася )))
Майже всі перейми таки передихувала - ставала, пардон, раком, спершись на ліжко і дихала. Легші перейми (відносно, звичайно, легші) передихувала глибоко. Коли пішла жара - дихала по-собачому (при чому якось так різко перейшла з одного дихання на інше, що Андрій аж злякався, чи мені нічо не сталося :hi: :hi: :hi: ). А коли пішли вже потуги, то я кричала, розуміла, що правильніше було би передихувати, але легше (морально, мабуть) було кричати - от я і не стримувалася. А потім, коли шити почали - то взагалі дала собі волю :=): :=): :=): Правда, шили по живому, поки я не попросила бризнути обезболююче якесь. Але воно і так боліло. Горла все ж не зірвала ))))) Але тужилася, як мені здається, тим разом грамотніше :***:

[quote="Nymydora"]Мені здаєтсья зараз, що під час потуг основне, як Таранька - розслабитися. І воно тоді само собою піде. От перевірю заодно ))))[/quote]
і шо? перевірила?

я дихала спокійно:-) а як тужилась то таку силу мала шо чуть персонал ногою не завалила:-) мені нога зїжала на кріслі, і санітарка тримала ліву ногу:-)

Під час перших пологів, я аж занадто сильно розслабилась :crazy: тужилась дуже легко, думала, що само собою піде. І того потуги тривали до години часу :scare: , закінчилися епізіо :( сказала акушерка, що з мене толку мало..... і то правда. На других вже себе не шкодуватиму. Розслабитись це добре, але ще потрібно і працювати.