nellyтам якраз мають прийняти те, що нема винятків. життя ненародженої дитини буде цінніше за все. якщо в жінки стався викидень - вона має довести, що не винна в тому.
родити чи не родити - я нікого б не переконувала - це рішення і відповідальність батьків, не тільки жінки. я запропоную допомогу і підтримку- що може бути можливе з мого так само я не засуджую тих, хто робив аборт - не залежно від причини

Я нe дочитувалася,алe там пeвно є якісь винятки в законодавстві. Тобто в тих душeраздірающих постах малося на увазі про загрозу життю жінки? Ти наприклад нe пeрeконуватимeш сeстру чи подругу якщо вона стоятимe пeрeд такою проблeмою бeз загрози життю? Я нe приколупатися, просто цікаво що кeрує жінками які пишуть такі гнівні пости у нeті

я проти заборони, вважаю правом жінки вирішувати родити чи ні (в встановлених законодавством межах). церква, держава і решта хто проти - нехай ведуть просвітницьку, допомагальну роботу. "Колиска життя" - чудовий приклад такої ініціативи.
але коли під загрозою життя жінки, і ще якщо вона має дітей - родити вважаю безумством

Розмови про аборти я раніше (як не мала діток) сприймала нейтрально. а тепер так шкода тих жінок, яким на долю випало таке випробування.

Стільки шуміхи в нeті навколо заборони в Польщі абортів. Дужe багато багатодітних мам ЗА, хоч сумніваюся, що вони самі його будуть робити. Підтeкстом тих повідомлeнь є дати жінці право вибору чи Я так тeж нe проти цe робити? Я якось самого слова боюся, боюся стояти пeрeд таким вибором і боюся наслідків як фізичних так і психічних. Нe маю на увазі, що буду плюндрувати кожного хто цe зробить, алe мeні навіть якось страшно про цe слухати.
Які в кого думки з цього приводу?

Даруйте життя, як дарували мені. Ви будете щасливі!
Я багато ще можу написати по темі, але це дуже особисте. Можете писати в приват, я розповім.
Ці рученятка, які тягнуться до маминого личка не можуть бути помилкою.
Моя бабця чомусь часто згадує ту не народжену дитинку, каже, може б ми разом жили у мене в дома ( тобто в селі) , може б ... і цих "може б.." так багато. Дивує що їй 93 ... її материнство не пропало після аборту.

Я хочу сказати.... Моїй бабці 93 роки. У неї перша дитина від першого шлюбу померла (чоловік теж) . З дідусем у неї було троє дітей . Вона по сьогоднішній день несе на собі тягар , що зробила аборт. Вона часто про це мені говорить. Плаче коли про це згадує.
Її дочка (моя тітка) зробила теж аборт... Зараз вона "скажена" людина, це її постабортний синдром... Має 5 внуків. З нею ніхто не може бути. Вона не хоче визнати що це синдром, але і ніхто не наважується їй про це сказати. Деколи ми думаєм що у неї "зїхала криша".
Потім її дочка, тобто моя 2-рідна сестра теж робила аборт... Вона має все для щастя, але відчуття щастя у неї немає. Вона хронічно не задоволена, не щаслива, часто плаче...Постабортний синдром...
Я- третя дитина. Між нами різниця по 1.5 року. Мені часто говорили що я не така... вредна, вперта... дитина.Мені здавалось що мене не любили...
Коли мама завагітніла мною, їй було вкрай важко, вона не витримувала, хотіли зробити аборт, але не зробили. Був період, коли ми жили дуже бідно, могли забрати квартиру за борги. Батьки постійно розводились... Але я здобула чудову освіту, маю роботу (мені ніхто нічого не купляв, ні поступлення, ні роботу) .
Мене Бог благословляє!
Пару років назад, на день матері я відправила мамі привітання і написала "мамуся,дякую тобі за дар життя...". Мама ридала... вона довго згадувала ті слова зі сльозами.
Може саме з цією дитиною ви маєте бути на старості... Моя 3-рідна сестра(28років) має 4 дітей, чоловік її залишив. І знаєте, її знайшов чоловік і взяв з тими дітьми...
Нехай вам Бог помагає і благословляє і ваших діточок!

Іриска Відсутність тата - аж ніяк не вирішальний аргумент. А скільки пар розлучаються і мами самі виховують діток. Хоч спочатку все здавалося так добре і солодко, і ніхто б не міг уявити такий варіант. Але ж від дитини не відречешся...
Тут так само. Тато, звичайно, відіграє важливу роль у дитячу житті. Але ж у перші роки таки мама для дитинки - це цілий всесвіт. Без мами не можливе її існування. Не задумуйтесь аж про таке далеке майбутнє, думайте про найближче. Ніхто не може знати, як складеться життя і у вас, і у вашої дитини через 10-20-30 років. Треба думати про хороше, бо думки матеріалізуються. Скільки самотніх жінок зустрічають своє щастя навіть у старшому віці і живуть в злагоді і коханні до кінця життя. І навряд чи так багато з дорослих людей, навіть при найважчих життєвих обставинах, жалкують, що таки прийшли у цей світ, бо нікому не потрібні. Я дуже сумніваюся, що хтось з них свідомо б відмовився НЕ народитися свого часу...

TYulia написав:На форумах прийнято радити, не враховуючи те як це сприйметься іншою людиною. Це деколи не завжди те, що хочете почути, але дуже часто є правильним.
Від мене, Іриска, якщо ви вже зробили це, то я вам щиро співчуваю і бажаю справитись з цією втратою.
Але якщо ще ні, то не робіть цього, подумайте, намалюйте собі гарну картинку в голові як ви гарно щасливо з своїми дітками проводите час. Як ви так налаштуєтесь, то ви вже полюбите цю свою другу дитинку і отримаєте велику радість через 8-9 місяців. А всі інші життєві буденні питання пристосуються до вашого радісного стану.

Підтримую Вибачте може я трохи за жостко висловилася, просто я колись одній людині так пояснювала яка думала про аборт. Зараз дуже красивий хлопчик і розумний бігає і старший братик поряд, а мама щаслива!!!

На форумах прийнято радити, не враховуючи те як це сприйметься іншою людиною. Це деколи не завжди те, що хочете почути, але дуже часто є правильним.
Від мене, Іриска, якщо ви вже зробили це, то я вам щиро співчуваю і бажаю справитись з цією втратою.
Але якщо ще ні, то не робіть цього, подумайте, намалюйте собі гарну картинку в голові як ви гарно щасливо з своїми дітками проводите час. Як ви так налаштуєтесь, то ви вже полюбите цю свою другу дитинку і отримаєте велику радість через 8-9 місяців. А всі інші життєві буденні питання пристосуються до вашого радісного стану.