Глобальні оголошення!



Стреси! Техніки роботи з стресами!

Відповісти Відповісти

Смайлики
:arrow: :wink: :yes: :nea: :ha: :hi: ::Р: :crazy: :sad: :impossible: :scare: :aggressive: :dash: :ireful: :cry: :cray: :В): :new: :=): :rose: :kiss: :confused: :pardon: :aplo: :clapping: :dance: :dreams: :love: :bad: :mamba: :***: :cleaning: :working: :help: :dokter: :(): :+++:
Більше смайликів
BBCode увімкнено
[img] увімкнено
[flash] вимкнено
[url] увімкнено
Смайлики увімкнено
Огляд теми
   

Розгорнутий вигляд Огляд теми: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 18 квітня 2015, 08:43

“Боротьба подушками”
Увімкніть веселу музику, візьміть у руки подушки і злегка побийтеся ними. Але ви чітко повинні встановити правила – не бити руками, не кричати образливі слова. Якщо правила порушуються, гра зупиняється.

Сніжки”
Запропонуйте дитині комкати аркуші паперу і кидати ними один в одного.

“Обзивалки”
Мама/тато/психолог і дитина/діти стають один напроти одного (або в коло) і кидають один одному м’яч. Кидаючи м’яч, називайте один одного різними “образливими словами”, які насправді зовсім не образливі. Заздалегідь домовтеся, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів. Кожне звернення повинно починатися зі слів: “А ти, …, морквочка!” Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися не потрібно. В кінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: “А ти, …, сонечко!”
Проведіть гру у швидкому темпі, попередивши дітей, що ображатися не можна.

“Розтирання паперу”
Аркуш паперу тріть в кулаках, роблячи рухи, ніби ви перете одяг. Коли папір стає геть м’яким, малюйте по ньому акварельними фарбами. Малюнки будуть дуже цікавими, фарба розтечеться по зім’ятому папері різними візерунками.

“Пил”
Запропонуйте дитині вибити пил з подушки. Нехай малюк б’є її, кричить.

“Намалюй свою злість”
Коли дитина сердиьтся і починає неприйнятним чином проявляти свою злість (б’ється, кусається, кричить і т.п.), запропонуйте їй намалювати свою злість. Дайте аркуш паперу і олівці, бажано воскові. Не втручайтеся у процес малювання, просто спостерігайте.
“Чашка злості”
Виділіть окрему чашку, в яку можна покричати щодуху в моменти сильної злості. З цієї чашки пити уже не варто. Нехай вона буде лише для криків.

“М’ячик, котися!”
Тенісний м’ячик кладеться на рівну поверхню. Дитині пропонують здути його, щоб він прокотився по заданій траєкторії. Ігри за участю дихальних елементів психологи вважають найефективнішими.

“Жаба”
Якщо малюк любить купатися, запропонуйте йому дути на поверхню води, щоб вийшли хвилі. Зусилля дитини повинні бути досить інтенсивними.

“Ураган”
Сядьте навпроти малюка і запропонуйте йому вас здути. Нехай він набере в легені побільше повітря і як слід дме на вас – а ви при цьому робіть вигляд, що пручаєтеся потокам повітря.

“Футбол”
Дитина і дорослий грають у футбол подушкою. Її можна відбирати у іншого, штовхати, кидати – головне, дотримуватися всіх правил.

“Впертий баранчик”
Малюк лягає на підлогу і з силою випрямляє ноги, в повітря або б’є ними об підлогу. На кожен удар він може говорити «Ні!».

“Салют”
Дитина рве папір і з силою кидає шматочки вгору. Потім всі разом прибирають сміття з підлоги.

“Аплікація із шматочків паперу”
Порвіть папір на дрібні квадратики і зробіть з них колаж чи аплікацію.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 15 квітня 2015, 12:26

ІГРИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ НАПРУГИ І АГРЕСІЇ

"Злі - добрі кішки"
(З двох років)
По черзі перетворюємося то в злих, то в добрих кішок. Злі кішки шиплять і дряпаються (тільки притворяючись) добрі кішки пестяться і муркають.

"Сніговик"
(З трьох років)
Батько та дитина перетворюються на сніговиків: встають, розводять руки в сторони, надувають щоки і протягом 10 секунд утримують задану позу.
Дорослий каже "А тепер виглянуло сонечко, його жаркі промені торкнулися сніговика, і він почав танути". Гравці поступово розслабляються, опускають руки, присідають навпочіпки і лягають на підлогу.

"Каратист"
(З трьох років)
На підлогу кладеться обруч або газета. Каратист стає в обруч (за його краї виходити не можна) роблячи різкі рухи ногами, глядачі підбадьорюють його "Сильніше, сильніше!". Інтенсивні рухи і підтримка глядачів допомагають виплеснути агресивну енергію.

"Боксер"
(З трьох років)
Ця гра дуже схожа на гру "Каратист" тільки замість рухів ногами треба робити рухи руками.

"Примхлива конячка"
(З трьох років)
Батько розповідає казку про конячку, і разом з дитиною вони супроводжують казку діями "В одній далекій країні жила конячка по імені ЛУ. Вона дуже любила брикатися і вередувати. Мама казала їй "поїж свіжої травички, доню" "Не хочу, не буду", - говорила ЛУ. Вона вередувала і цокала копитцями. Ще вона брикала ось так. Коли вона вдосталь набрикалась , то стала задоволеною і веселою. Вона весело скакала і іржала "іго-го!"

"Буратіно"
(З чотирьох років)
Батько каже текст і виконує руху разом з дитиною:
1. Уяви, що ти перетворився на ляльку Буратіно.
2. Встань прямо і замри в позі ляльки. Все тіло стає твердим, як Буратіно.
3. Напруж плечі, руки, пальці, уяви, що вони дерев'яні.
4. Напруж ноги і коліна, немов тіло стало дерев'яним.
5. Напруж обличчя і шию. Наморщи лоба, стисни щелепи.
А тепер з ляльок перетворюємося на людей, розслабляємося, стаємо ватяними.

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 19:08

Психологическая помощь детям получившим физическую травму

| +
В этой статье как психолог и как отец, хочу поделится с вами собранным материалом, наблюдениями и собственным опытом в оказании помощи детям получившим физическую травму, испытывающим болевые ощущения и дискомфорт. Прежде чем приступить к основной части, думаю важно будет напомнить, что при необходимости оказания первой помощи и медицинского обследования ребёнку ВСЕГДА И В ПЕРВУЮ ОЧЕРЕДЬ обращайтесь за ними, нижеуказанные методы не заменяют собой медицинского обследования и лечения, проводимого квалифицированным врачом. Сначала обратитесь к врачу, затем помогите ребёнку так как вы можете. Не менее важно учесть то, что сами родители в случае травмировании своего чада, автоматически активизируют в себе состояние «растерянного внутреннего ребёнка» и в панике не знают что сделать в первую очередь, поэтому важно в таких ситуациях сохранять самообладание, ваше внутреннее равновесие будет благотворно влиять и на ребёнка в том числе. Дети очень чувствительны к эмоциональному состоянию всех взрослых, а в особенности — своих родителей. В первую очередь займитесь своими собственными реакциями, внутренне признав тревогу и страх за травмированного ребенка. Сделайте глубокий вдох и медленно выдохните; ощутите чувства в собственном теле. Если вы все еще расстроены, повторите это еще раз. Время, которое вы потратите на обретение собственного спокойствия, стоит того. Это усилит вашу способность быть полностью присутствующим с ребенком, сводя к минимуму его реакции на ваш страх или замешательство. В случае когда ребёнок переживает шоковое состояние и дезориентацию, от вас как от родителя необходима позиция принятия или как её обозначает травматерапевт Питер Левин – позиция сострадающего присутствия. Вы можете взять ребенка на руки, если видите что он этого хочет, или обнять его, до тех пор пока не пройдёт первая волна шокового состояния. Мягкое возложение вашей руки в центре спины, за сердцем, может говорить ему о вашей поддержке и ободрении, не препятствуя естественным телесным реакциям ребенка (непроизвольное дрожание, тряска и плач). Успокаивающая рука, лежащая у него на спине или на плече, вместе с несколькими мягко произнесенными словами, такими как: «Все в порядке» или «Все хорошо» могут очень сильно помочь ему. Напротив, чрезмерное поглаживание или покачивание может препятствовать процессу восстановления (это похоже на слишком усердного ребенка, который, с добрыми намерениями, калечит раненую птицу). Обеспечьте ребенку при необходимости покой и неподвижность. Побуждайте (при необходимости — настаивайте) ребенка отдохнуть достаточное количество времени в безопасном месте. Если ранение требует немедленного перемещения, поддержите ребенка или перенесите его, даже если он/она выглядит способным/ой двигаться самостоятельно. Так же Питер Левин отмечает, что очень важно в процессе появления таких телесных реакций у ребёнка, как дрожание, тряска и плач, не подавлять их, ваша задача состоит в том, чтобы сообщить ему, что плач и дрожание — это нормальные, здоровые реакции. Вашей основной функцией является создание безопасного окружения для того, чтобы ребенок мог завершить свои естественные реакции на причиненную ему боль. Чтобы избежать непреднамеренного нарушения этого процесса, не меняйте положения ребенка, не отвлекайте его внимания, не держите ребенка слишком крепко и не располагайтесь слишком близко к ребенку или слишком далеко от него, чтобы сохранить ощущение комфорта. Отметьте, когда ребенок снова начнет ориентироваться во внешнем мире. Ориентация — это признак завершения. Самое простое что можно сделать для ребёнка который расстроен или получил небольшую травму это спросить его, о чем он плачет, даже если вы прекрасно знаете в чём дело и что случилось, это облегчит последствия. Спросите ребенка: «О чем ты плачешь?» или «Что случилось?» «Как ты ударился?» «Расскажи мне об этом». Когда он начинает рассказывать об этом, переключите его в настоящее время, т.е. как будь то травмвтический случай происходит здесь и сейчас, если конечно он сам не начал пересказывать происшествие в настоящем времени. Попробуйте сделать так: Родитель: «О чем ты плачешь?» Ребёнок: «Ну – я стоял на большом камне, поскользнулся и упал, и (плачет). Родитель: «Тебе больно, когда ты СТОИШЬ на этом камне?» Ребёнок: «Нет» Родитель: «Что происходит, когда ты СТОИШЬ на этом камне?» Ребёнок: «Я поскальзываюсь . . .» Родитель: «А потом?» Ребёнок: «Я падаю на землю» Родитель: «Там трава – на земле?» Ребёнок: «Нет, песок кругом» Родитель: «Расскажи мне об этом еще раз» Вы проводите ребенка таким образом через этот случай несколько раз, пока он не заскучает или не засмеется, если ребёнок начнёт злится, это тоже хороший показатель. Далее можно направить внимание ребенка на его телесные ощущения. Мягким голосом спросите: «Что ты чувствуешь в своем теле?» Медленно и спокойно повторите ответ, который вы получили, в форме вопроса — «Ты чувствуешь неприятные ощущения в теле?» — а затем подождите кивка или какой-нибудь иной реакции. В следующем вопросе вы можете быть конкретнее: «Где у тебя появились эти неприятные ощущения?» (дайте ребенку показать вам). Если ребенок покажет на какое-то конкретное место, спросите: «Что именно ты чувствуешь у себя в животе (голове, руке, ноге и т.д.)?» Если ребенок расскажет об отчетливом ощущении, мягко поинтересуйтесь о его точном местоположении, размерах, форме, цвете, весе и других характеристиках. Осторожно верните ребенка к настоящему моменту (например: «Как твоя шишка (синяк, царапина, ожог и т.д.) чувствует себя сейчас?»). После травмирования вы можете распределить внимание ребёнка по всему телу (расфокусировать), просто попросив его почувствовать вашу руку на определённом участке тела. Можно взять его руку и похлопать ею по той части ВАШЕГО тела, которая у него травмирована. Потрепите ребенка рукой, погладьте его по голове и попросите притронуться к той части вашего тела, которая у него пострадала. Если он ударился к примеру плечом, пусть он прикоснется к вашему плечу, а потом вы прикоснетесь к его плечу. Например: «Прикоснись к моему плечу» (ребёнок прикасается) «А теперь я прикоснусь к твоему плечу» «Видишь, я прикоснулся к твоему плечу. Ты чувствуешь что я прикоснулся к твоему плечу? Хорошо, теперь ты прикоснись к моему» «Хорошо, а я прикоснусь к твоему плечу» «А ты – к моему» И так далее. Проходите до тех пор, пока ребенок не почувствует себя лучше. «Помирится» с травмой и наладить с ней общение: Обычно травмированная часть тела у ребёнка ассоциируется со страхом и болью, для того что бы ребёнок снова наладил «дружеские» отношения с повреждённой конечностью или участком тела, можно предложить ему представить, что место где болит, это какое то живое существо с которым можно разговаривать. Можно нарисовать рожицу или фигуру какого нибудь реального или фантастического животного вокруг больного места. Попросите ребёнка спросить у такого преображённого места травмы «Как дела?», «Как тебя зовут?» и пусть он представит. Что она может ему ответить. Можно задать вопросы «А почему ты болишь?» «Что ты хочешь для выздоровления?». Можно использовать следующий шаблон, если ребёнок не очень в настроении развивать театрализованный разговор. 1. «Спроси, как дела у …(например у колена)» 2. «Пусть …(…колено ) ответит «отлично!» 3. «Пусть …(…колено ) спросит у тебя «Как дела?» 4. «Ответь …(…колену) «отлично!» «Обрати внимание на мою руку». Это элементарный и легко выполняемый процесс поможет рассеять нервный шок от повреждения и вернуть внимание ребёнка в повреждённую область. Тысячи лет человеку было известно о том, что «наложение рук» или мамин поцелуй являются эффективной технологией. Даже если просто сжать при боли травмированную часть тела, то это помогает. Выполняйте этот процесс с минимальным количеством разговоров, так же важно что бы глаза ребёнка были закрыты. Положите свой указательный палец, пальцы или ладонь на пострадавшую часть тела, очень легким движением, и скажите ребёнку: «Обрати внимание на мою руку» или «Почувствуй мою руку». Теперь поменяйте положение вашего пальца или ладони и снова попросите ребёнка сделать то же самое. Лучше дотрагиваться до тех частей тела человека, которые расположены дальше от его головы, чем травма. Не говорите лишних слов, просто кратко и мягко просите его, прикасаясь, точка за точкой, обращать внимание на ваши пальцы или ладонь. Меняйте место через короткие промежутки времени. Будьте спокойны. Ободряйте ребёнка. Продолжайте действовать таким образом, пока не исчезнет боль или расстройство. Техника направленной энергии V – spread Если позволяет ситуация и степень травмирования, если ребёнок отказывается по каким либо причинам разговаривать, то в этом случае можно воспльзоватся техникой направленной энергии V – spread, которая очень проста в исполнении, я взял её на вооружение у остеопата Джона Апледжера из книги «Вы и ваш внутренний врач». Поместите одну руку на стороне тела противоположной травме, расположите пальцы этой руки так, что бы они направляли проекцию невидимой энергии на повреждённое место. Пальцы один, два и три необходимо поставить под углом к поверхности кожи которой они касаются. Теперь сложите ладонь другой руки в виде «чашечки» и накройте ею сверху больного места, что бы края «чашечки» находились вокруг больного места, а не на нём. Вообразите силу идущую от первой руки ко второй. Когда энергия направится от одной руки ко второй, повреждённая область начинает пульсировать. Через несколько минут пульсация ослабнет, а повреждённая поверхность размягчится и боль в ней уменьшится. При необходимости можно повторить процесс два-три раза в день, пока болезненные симптомы совсем не уменьшатся. «Посмотри кто убегает» «Посмотри кто убегает», это диссоциирующую от травматических переживаний манипуляцию хорошо проводить сразу же после проведения вышеуказанной техники V – spread, или отдельно, в случае если вы успокаивающе держите свою ладонь поверх повреждённой области. Когда боль уже несколько уменьшилась, можно пойти на следующую хитрость которая обычно может рассмешить ребёнка и одновременно позволит представить что его боль может оказаться вне его тела, тем самым покинув его, что позволит гораздо быстрее нормализовать состояние. Можно сказать так «Смотри, под рукой кто то шевелится (при этом сделать движения ладонью так как будь то кто то пытается от туда выбраться) Это наверное твоя болячка хочет убежать, ей там стало совсем не уютно. После этого можно импровизированно двумя пальцами как будь то ногами изобразить бегство болячки с «места преступления» и дальнейшие её поиски вместе с ребёнком «Где болячка, что то её не видно? Наверное убежала и спряталась», обычно это вызывает у ребёнка смех и как следствие облегчение состояния. Данную технику можно многовариантно разнообразить под ситуацию и характер вашего ребёнка. «Где это произошло, где ты сейчас» Когда ребёнок получил травму, упал с велосипеда или ударил коленку он, даже если его переместить в другое место «несёт» в своём сознании место и событие где всё это произошло и в последствии может его избегать (например боятся сесть на велосипед снова или скатится с определённой горки итп) Для того что бы он мысленно «отцепился» от местоположения несчастного случая можно провести следующий коммуникативный процесс: Спросите у ребёнка : «Где это произошло?» Пусть он ответит на вопрос и покажет, где это произошло. Спросите у ребёнка : «Где ты теперь?» Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он теперь. Команду можно менять в зависимости от конкретной травмы или происшествия. Например: «Где ты упал?» Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он упал. . «Где ты теперь?» Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он теперь. Или . «Где ты ушибся?» Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он ушибся. . «Где ты теперь?» Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он теперь. И так пока ему не станет легче. Разрешение при помощи вышеуказанных методов травматических реакции у детей, делает намного больше, чем просто обезболивает, приводит расстроенного ребёнка в чувства и исключает вероятность возникновения подобных реакций в дальнейшей жизни. Оно так же стимулирует способность проходить через угрожающие ситуации с гораздо большей легкостью. Оно создает, по сути, естественную устойчивость к стрессу. Нервная система, привыкшая к вхождению в стресс и последующему выходу из него, более здорова, чем нервная система, обремененная постоянным, если не накапливающимся, уровнем травматического стресса. Использованная литература: Джон Апледжер «Вы и ваш внутренний врач» Джон Апледжер «Телесно эмоциональное освобождение» Майкл Керн. Мудрость тела. Краниосакральный подход к здоровью. Питер А. Левин, Энн Фредерик «Пробуждение тигра—исцеление травмы. Природная способность трансформировать экстремальные переживания» Питер А. Левин «Исцеление от травмы, уроки природы» L. R. Hubbard «Assist processing handbook» © Михаил Мархинин
Михаил Мархинин‎Психотерапия шоковой травмы, травмы развития, работа с телесными симптомами

Психологическая помощь детям получившим физическую травму

В этой статье как психолог и как отец, хочу поделится с вами собранным материалом, наблюдениями и собственным опытом в оказании помощи детям получившим физическую травму, испытывающим болевые ощущения и дискомфорт.

Прежде чем приступить к основной части, думаю важно будет напомнить, что при необходимости оказания первой помощи и медицинского обследования ребёнку ВСЕГДА И В ПЕРВУЮ ОЧЕРЕДЬ обращайтесь за ними, нижеуказанные методы не заменяют собой медицинского обследования и лечения, проводимого квалифицированным врачом. Сначала обратитесь к врачу, затем помогите ребёнку так как вы можете.

Не менее важно учесть то, что сами родители в случае травмировании своего чада, автоматически активизируют в себе состояние «растерянного внутреннего ребёнка» и в панике не знают что сделать в первую очередь, поэтому важно в таких ситуациях сохранять самообладание, ваше внутреннее равновесие будет благотворно влиять и на ребёнка в том числе. Дети очень чувствительны к эмоциональному состоянию всех взрослых, а в особенности — своих родителей. В первую очередь займитесь своими собственными реакциями, внутренне признав тревогу и страх за травмированного ребенка. Сделайте глубокий вдох и медленно выдохните; ощутите чувства в собственном теле. Если вы все еще расстроены, повторите это еще раз. Время, которое вы потратите на обретение собственного спокойствия, стоит того. Это усилит вашу способность быть полностью присутствующим с ребенком, сводя к минимуму его реакции на ваш страх или замешательство.

В случае когда ребёнок переживает шоковое состояние и дезориентацию, от вас как от родителя необходима позиция принятия или как её обозначает травматерапевт Питер Левин – позиция сострадающего присутствия. Вы можете взять ребенка на руки, если видите что он этого хочет, или обнять его, до тех пор пока не пройдёт первая волна шокового состояния. Мягкое возложение вашей руки в центре спины, за сердцем, может говорить ему о вашей поддержке и ободрении, не препятствуя естественным телесным реакциям ребенка (непроизвольное дрожание, тряска и плач). Успокаивающая рука, лежащая у него на спине или на плече, вместе с несколькими мягко произнесенными словами, такими как: «Все в порядке» или «Все хорошо» могут очень сильно помочь ему. Напротив, чрезмерное поглаживание или покачивание может препятствовать процессу восстановления (это похоже на слишком усердного ребенка, который, с добрыми намерениями, калечит раненую птицу). Обеспечьте ребенку при необходимости покой и неподвижность. Побуждайте (при необходимости — настаивайте) ребенка отдохнуть достаточное количество времени в безопасном месте. Если ранение требует немедленного перемещения, поддержите ребенка или перенесите его, даже если он/она выглядит способным/ой двигаться самостоятельно.

Так же Питер Левин отмечает, что очень важно в процессе появления таких телесных реакций у ребёнка, как дрожание, тряска и плач, не подавлять их, ваша задача состоит в том, чтобы сообщить ему, что плач и дрожание — это нормальные, здоровые реакции. Вашей основной функцией является создание безопасного окружения для того, чтобы ребенок мог завершить свои естественные реакции на причиненную ему боль. Чтобы избежать непреднамеренного нарушения этого процесса, не меняйте положения ребенка, не отвлекайте его внимания, не держите ребенка слишком крепко и не располагайтесь слишком близко к ребенку или слишком далеко от него, чтобы сохранить ощущение комфорта. Отметьте, когда ребенок снова начнет ориентироваться во внешнем мире. Ориентация — это признак завершения.

Самое простое что можно сделать для ребёнка который расстроен или получил небольшую травму это спросить его, о чем он плачет, даже если вы прекрасно знаете в чём дело и что случилось, это облегчит последствия. Спросите ребенка: «О чем ты плачешь?» или «Что случилось?» «Как ты ударился?» «Расскажи мне об этом». Когда он начинает рассказывать об этом, переключите его в настоящее время, т.е. как будь то травмвтический случай происходит здесь и сейчас, если конечно он сам не начал пересказывать происшествие в настоящем времени. Попробуйте сделать так:
Родитель: «О чем ты плачешь?»
Ребёнок: «Ну – я стоял на большом камне, поскользнулся и упал, и (плачет).
Родитель: «Тебе больно, когда ты СТОИШЬ на этом камне?»
Ребёнок: «Нет»
Родитель: «Что происходит, когда ты СТОИШЬ на этом камне?»
Ребёнок: «Я поскальзываюсь . . .»
Родитель: «А потом?»
Ребёнок: «Я падаю на землю»
Родитель: «Там трава – на земле?»
Ребёнок: «Нет, песок кругом»
Родитель: «Расскажи мне об этом еще раз»
Вы проводите ребенка таким образом через этот случай несколько раз, пока он не заскучает или не засмеется, если ребёнок начнёт злится, это тоже хороший показатель.

Далее можно направить внимание ребенка на его телесные ощущения. Мягким голосом спросите: «Что ты чувствуешь в своем теле?» Медленно и спокойно повторите ответ, который вы получили, в форме вопроса — «Ты чувствуешь неприятные ощущения в теле?» — а затем подождите кивка или какой-нибудь иной реакции. В следующем вопросе вы можете быть конкретнее: «Где у тебя появились эти неприятные ощущения?» (дайте ребенку показать вам). Если ребенок покажет на какое-то конкретное место, спросите: «Что именно ты чувствуешь у себя в животе (голове, руке, ноге и т.д.)?» Если ребенок расскажет об отчетливом ощущении, мягко поинтересуйтесь о его точном местоположении, размерах, форме, цвете, весе и других характеристиках. Осторожно верните ребенка к настоящему моменту (например: «Как твоя шишка (синяк, царапина, ожог и т.д.) чувствует себя сейчас?»).

После травмирования вы можете распределить внимание ребёнка по всему телу (расфокусировать), просто попросив его почувствовать вашу руку на определённом участке тела. Можно взять его руку и похлопать ею по той части ВАШЕГО тела, которая у него травмирована. Потрепите ребенка рукой, погладьте его по голове и попросите притронуться к той части вашего тела, которая у него пострадала. Если он ударился к примеру плечом, пусть он прикоснется к вашему плечу, а потом вы прикоснетесь к его плечу.
Например:
«Прикоснись к моему плечу» (ребёнок прикасается)
«А теперь я прикоснусь к твоему плечу»
«Видишь, я прикоснулся к твоему плечу. Ты чувствуешь что я прикоснулся к твоему плечу? Хорошо, теперь ты прикоснись к моему»
«Хорошо, а я прикоснусь к твоему плечу»
«А ты – к моему»
И так далее.
Проходите до тех пор, пока ребенок не почувствует себя лучше.

«Помирится» с травмой и наладить с ней общение:
Обычно травмированная часть тела у ребёнка ассоциируется со страхом и болью, для того что бы ребёнок снова наладил «дружеские» отношения с повреждённой конечностью или участком тела, можно предложить ему представить, что место где болит, это какое то живое существо с которым можно разговаривать. Можно нарисовать рожицу или фигуру какого нибудь реального или фантастического животного вокруг больного места. Попросите ребёнка спросить у такого преображённого места травмы «Как дела?», «Как тебя зовут?» и пусть он представит. Что она может ему ответить. Можно задать вопросы «А почему ты болишь?» «Что ты хочешь для выздоровления?».
Можно использовать следующий шаблон, если ребёнок не очень в настроении развивать театрализованный разговор.
1. «Спроси, как дела у …(например у колена)»
2. «Пусть …(…колено ) ответит «отлично!»
3. «Пусть …(…колено ) спросит у тебя «Как дела?»
4. «Ответь …(…колену) «отлично!»

«Обрати внимание на мою руку».
Это элементарный и легко выполняемый процесс поможет рассеять нервный шок от повреждения и вернуть внимание ребёнка в повреждённую область. Тысячи лет человеку было известно о том, что «наложение рук» или мамин поцелуй являются эффективной технологией. Даже если просто сжать при боли травмированную часть тела, то это помогает.
Выполняйте этот процесс с минимальным количеством разговоров, так же важно что бы глаза ребёнка были закрыты. Положите свой указательный палец, пальцы или ладонь на пострадавшую часть тела, очень легким движением, и скажите ребёнку: «Обрати внимание на мою руку» или «Почувствуй мою руку». Теперь поменяйте положение вашего пальца или ладони и снова попросите ребёнка сделать то же самое. Лучше дотрагиваться до тех частей тела человека, которые расположены дальше от его головы, чем травма. Не говорите лишних слов, просто кратко и мягко просите его, прикасаясь, точка за точкой, обращать внимание на ваши пальцы или ладонь. Меняйте место через короткие промежутки времени. Будьте спокойны. Ободряйте ребёнка. Продолжайте действовать таким образом, пока не исчезнет боль или расстройство.

Техника направленной энергии V – spread
Если позволяет ситуация и степень травмирования, если ребёнок отказывается по каким либо причинам разговаривать, то в этом случае можно воспльзоватся техникой направленной энергии V – spread, которая очень проста в исполнении, я взял её на вооружение у остеопата Джона Апледжера из книги «Вы и ваш внутренний врач». Поместите одну руку на стороне тела противоположной травме, расположите пальцы этой руки так, что бы они направляли проекцию невидимой энергии на повреждённое место. Пальцы один, два и три необходимо поставить под углом к поверхности кожи которой они касаются. Теперь сложите ладонь другой руки в виде «чашечки» и накройте ею сверху больного места, что бы края «чашечки» находились вокруг больного места, а не на нём. Вообразите силу идущую от первой руки ко второй. Когда энергия направится от одной руки ко второй, повреждённая область начинает пульсировать. Через несколько минут пульсация ослабнет, а повреждённая поверхность размягчится и боль в ней уменьшится. При необходимости можно повторить процесс два-три раза в день, пока болезненные симптомы совсем не уменьшатся.

«Посмотри кто убегает»
«Посмотри кто убегает», это диссоциирующую от травматических переживаний манипуляцию хорошо проводить сразу же после проведения вышеуказанной техники V – spread, или отдельно, в случае если вы успокаивающе держите свою ладонь поверх повреждённой области. Когда боль уже несколько уменьшилась, можно пойти на следующую хитрость которая обычно может рассмешить ребёнка и одновременно позволит представить что его боль может оказаться вне его тела, тем самым покинув его, что позволит гораздо быстрее нормализовать состояние. Можно сказать так «Смотри, под рукой кто то шевелится (при этом сделать движения ладонью так как будь то кто то пытается от туда выбраться) Это наверное твоя болячка хочет убежать, ей там стало совсем не уютно. После этого можно импровизированно двумя пальцами как будь то ногами изобразить бегство болячки с «места преступления» и дальнейшие её поиски вместе с ребёнком «Где болячка, что то её не видно? Наверное убежала и спряталась», обычно это вызывает у ребёнка смех и как следствие облегчение состояния. Данную технику можно многовариантно разнообразить под ситуацию и характер вашего ребёнка.

«Где это произошло, где ты сейчас»
Когда ребёнок получил травму, упал с велосипеда или ударил коленку он, даже если его переместить в другое место «несёт» в своём сознании место и событие где всё это произошло и в последствии может его избегать (например боятся сесть на велосипед снова или скатится с определённой горки итп) Для того что бы он мысленно «отцепился» от местоположения несчастного случая можно провести следующий коммуникативный процесс:
Спросите у ребёнка : «Где это произошло?»
Пусть он ответит на вопрос и покажет, где это произошло.
Спросите у ребёнка : «Где ты теперь?»
Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он теперь.
Команду можно менять в зависимости от конкретной травмы или происшествия. Например: «Где ты упал?»
Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он упал. .
«Где ты теперь?»
Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он теперь.
Или . «Где ты ушибся?»
Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он ушибся. .
«Где ты теперь?»
Пусть он ответит на вопрос и покажет, где он теперь.
И так пока ему не станет легче.
Разрешение при помощи вышеуказанных методов травматических реакции у детей, делает намного больше, чем просто обезболивает, приводит расстроенного ребёнка в чувства и исключает вероятность возникновения подобных реакций в дальнейшей жизни. Оно так же стимулирует способность проходить через угрожающие ситуации с гораздо большей легкостью. Оно создает, по сути, естественную устойчивость к стрессу. Нервная система, привыкшая к вхождению в стресс и последующему выходу из него, более здорова, чем нервная система, обремененная постоянным, если не накапливающимся, уровнем травматического стресса.

Использованная литература:
Джон Апледжер «Вы и ваш внутренний врач»
Джон Апледжер «Телесно эмоциональное освобождение»
Майкл Керн. Мудрость тела. Краниосакральный подход к здоровью.
Питер А. Левин, Энн Фредерик «Пробуждение тигра—исцеление травмы. Природная способность трансформировать экстремальные переживания»
Питер А. Левин «Исцеление от травмы, уроки природы»
L. R. Hubbard «Assist processing handbook»

© Михаил Мархинин

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 13:06

Після того, як вже втратив
Довга ,але важлива стаття

| +
http://psyjournal.ru/psyjournal/articles/detail.php?ID=3020
"Я сняла свое обручальное кольцо, - сказала молодая вдова через шесть месяцев после смерти мужа. - Я была связана обещанием до тех пор, пока смерть не разделит нас. Это произошло. Я должна пройти через это". Эти слова были сказаны женщиной, которая нежно любила своего мужа. Как я хотел бы, чтобы ее боль могла уменьшиться, и взаимоотношения обрели бы покой так же легко, как кольцо соскользнуло с ее руки. Однако до окончания взаимоотношений далеко, смерть их накаляет.

После того, как мы принимаем смерть своих близких, нам хочется продвижения, исчезновения боли и погружения в жизнь. Эмоциональное присутствие ушедшего человека все еще дает о себе знать, вынуждая нас выстраивать новые и более подходящие взаимоотношения. Этот период преодоления известен как работа горя - термин, предложенный Фрейдом для описания внутреннего и внешнего урегулирования, которое мы должны провести после утраты.1) Существуют два главных компонента для успешной работы горевания: пересмотр отношений, то есть оценка их значения для нас, и затем превращение их в память без будущего.2)
Психические двойники

В своей знаменитой работе "Печаль и меланхолия" Фрейд заметил, что мы никогда добровольно не оставляем наших эмоциональных привязанностей: просто потому что если нас покинули, это не означает прекращения отношений с тем, кто покинул.3) Мы сохраняем отношения, реагируя на его или ее эмоциональное присутствие, которое я называю психическим двойником.

Мы носим в себе психических двойников всех людей и вещей, которые населяют или когда-то населяли наш мир. Эти двойники ни в коем случае не являются точными копиями. Мы создаем психических двойников так же, как художник рисует натурщика, пропуская реальность через наше собственное видение, потребности, фантазии, ограничения и переживания.4) Психический двойник может даже не представлять особенностей характера человека, которые заметил бы беспристрастный наблюдатель. Но не это важно. Психические двойники выявляют психологическую правду о том, как мы переживаем эти отношения.

Способность сохранять психических двойников формируется приблизительно на втором году жизни. Психоаналитики называют это критическое для развития достижение постоянством объекта; оно позволяет ребенку сохранять образцы характеров в своей памяти и дает ему возможность переносить пребывание в одиночестве. Когда способность сохранять психических двойников укрепляется, ребенок может находиться в одиночестве гораздо больше времени. Мы все знаем таких взрослых, которые не могут переносить уединения; лучше всего это объясняется тем, что на данной стадии развития у них имели место какие-то неудачи. Концепция психических двойников важна для понимания работы горя. Пока у нас есть продолжающиеся реальные отношения с кем-то, он или она влияет на нас, и мы перерабатываем и видоизменяем соответствующего психического двойника. Когда он или она оставляет наш мир, переживание реальности затихает или исчезает, а психический двойник все еще существует; его присутствие становится даже более явственным из-за разлуки. Работа горя включает в себя извлечение накаленных чувств, связанных с утратой, и успокоение психического двойника.
Пересмотр: принятие предела отношений

Чтобы оценить, чем были для нас отношения и что мы потеряли, мы проводим их постепенный пересмотр. Мы разбиваем на сотни элементов то, что составляло отношения, и снова проигрываем их в памяти, снах и дневных грезах. Теплые воспоминания вызывают ощущение счастья. Разочарования, несбывшиеся ожидания, неразрешенные трения и обиды снова и снова заставляют нас чувствовать себя ущемленными, рассерженными или печальными. Задача пересмотра состоит в том, чтобы спокойно взглянуть на эти факты и принять их такими, какими они были. Чем значимей психический двойник, тем труднее происходит пересмотр и тем сильнее боль, которую причиняет стремление к воссоединению. Чем теснее связь, тем важнее общее прошлое и привязанность, и тем больше возможностей для противоречивых чувств и соперничества. Со всем этим человеку нужно справиться, прежде чем горе оставит его.

У каждого утраченного человека или вещи есть свое значение, выходящее за пределы заданной социальной роли или очевидного внешнего применения. Существуют вторичные функции, и они вносят свой вклад в утрату.

Например, одна женщина была в отпуске, когда у нее украли фамильные драгоценности. Как указано в страховом отчете, она лишилась драгоценностей средней стоимости, но для нее эти серьги, ожерелья и браслеты были бесценными - это была осязаемая связь со своей родиной и семьей. Она мучилась многие месяцы. Почти в каждом разговоре она находила напоминания о потере и снова начинала рассказывать о краже, любовно описывая изделия и их историю. Это было частью ее пересмотра, ее способ справиться с печальной утратой.

Иногда легко выяснить, о каких вторичных утратах идет речь: деньги, имущество, престиж, социальное положение и комфорт являются самыми общими. Семьи, переживающие развод, испытывают больше трудностей из-за возможной нехватки денег; иногда доход, поддерживавший одно домашнее хозяйство, должен быть разделен для ведения двух. Так как в нашем обществе люди оцениваются по их брачному статусу, то овдовевшие и разведенные часто говорят, что их утрата становится более тяжелой из-за того, что они одиноки в обществе, ориентированном на семейные пары.

Наиболее трудными для оценки могут быть неосязаемые вторичные утраты. К.С.Льюис выразил трудность совладания с утратой многих ролей, которые выполняла его умершая жена:

"Кем не была для меня Н.? Она была моей дочерью и моей матерью, моей ученицей и моим учителем, моим подданным и моей владычицей; и всегда справлялась с этим, мой надежный товарищ, друг, соратник, товарищ по оружию".5)

"О чем я печалюсь?" - вопрошает писательница Тоби Тэлбот в год смерти своей матери.

"О том, что она утратила жизнь? Об окончании ее удовольствия? О том, что она больше никогда не выпьет свежей родниковой воды или не погреется на солнце, или не задержит взгляда на своих внуках... Или это моя собственная утрата, о которой я печалюсь? Моя ненасытность к ее физическому присутствию? Знание, что она в соседней комнате, соседнем доме, соседнем городе... Или, может быть, я скорблю по утраченному детству и юности, по моему прошлому... Я горюю о ней как о свидетельстве моей жизни. Может быть, мне необходимы ее поддержка, подтверждение, уверенность, что на смену плохим событиям придут радостные? Цепляюсь ли я за юную версию себя? Или это печаль по утраченной наивности?"6)

Мой пациент Джейк психологически зависел от своего отца, который сдерживал его необузданную и импульсивную натуру. Когда отец внезапно умер, Джейк потерял не только близкого человека, в его лице он потерял поборника дисциплины. Девятью месяцами позже Джейк поступил в военную академию, пытаясь сохранить живым образ отца. Это оказалось плохим замещением. Со временем Джейк начал понимать, что от академии невозможно получить то, что он хочет - вернуть любовь отца. По мере горевания Джейк, приглушая образ отца в воспоминаниях, стал более оптимистично смотреть на жизнь и больше доверять себе. Он оставил военную академию и перешел в гражданский университет.
Требования работы горя

Способность проделать работу горя связана с историей нашего развития. С момента рождения мы развиваемся, расставаясь. Младенец отказывается от материнской груди, чтобы пить из чашки; когда он начинает ходить, он утрачивает безопасность, связанную с тем, что его носят на руках. Если такие перемены происходят в надежном окружении, то ребенок преуспевает в своем развитии, и у него появляются большие шансы, став взрослым, обрести психологическую модель горевания. Здоровые расставания опираются друг на друга, воспоминание о них - как подъем по лестнице. Когда лестница установлена прочно, мы уверены в опоре и жаждем сделать следующий шаг, то можем достигнуть новых высот. Если лестница шатается или мы вынуждены подниматься слишком быстро, сделанные шаги вселяют страх, не давая ощущения овладения.

При отсутствии в прошлом здоровых расставаний работа горя происходит намного медленее. Прежде чем смириться с новой потерей, мы вынуждены обратиться к не полностью пережитым утратам в прошлом. Писательница Анне Филип поняла, что прежде, чем она сможет оправиться от смерти своего мужа Джерарда, она должна возвратиться к боли от развода своих родителей, для полного переживания которого она тогда была слишком мала.

"Я должна была проделать весь путь обратно, в мое детство, чтобы снова найти непреодолимой эту темную ночь, это черное, как сажа, страдание, это ощущение удушья и опустошения... Внутри меня жил спрут: он сжимал мое сердце и затем вползал в горло, придавая слюне горький привкус".7)

Работа горя изнурительна. Бессознательно мы захвачены пересмотром и находимся под постоянной тяжестью прошлого. Более того, раз мы возвращаемся к элементам прежних взаимоотношений, мы должны постоянно сталкиваться с одиночеством и острой тоской. Неудивительно, что мы чувствуем себя обессиленными.

Иногда печаль сама по себе странным образом утешает, потому что является единственной ощутимой связью с утраченным. У Шекспира в "Короле Джоне" Констанция объясняет:

"Печаль наполняет комнату моим отсутствующим ребенком:
Лежит в его кровати, ходит со мной,
Принимает его прелестный облик, повторяет его слова,
Напоминает мне обо всех его чудных частях тела,
Наполняет его невостребованные одежды его формой;
Поэтому у меня есть причина, чтобы наслаждаться печалью!"8)

Понемногу требования настоящего начинают заявлять о себе. Мы хотим быть свободными от утраты и продвигаться дальше. Однако часть нас все еще охвачена горем, еще не полностью завершила пересмотр, не готова освободиться. Желание закончить горевание и иметь лишь некоторое воспоминание об утраченном человеке может бессознательно ощущаться как предательство.

Такой эмоциональный стресс предполагает риск появления различных физических жалоб и болезней. В течение первого или двух первых лет после смерти близкого человека люди больше курят, порой становятся зависимыми от алкоголя, лекарственных и наркотических веществ, чаще сообщают об испытываемых болях по сравнению с теми, кто не перенес тяжелой утраты.9)
Повторные отыгрывания во внешней жизни

Признаки работы горя часто входят в нашу повседневную жизнь. Например, судебные разбирательства, являющиеся частью развода, могут обеспечивать структуру, параллельную психологическому преодолению, которое требуется для того, чтобы отпустить кого-то. Идеально, если судебный процесс позволяет разводящимся партнерам оценить взаимоотношения, выразить жалобы, сохранить то, что было ценным для каждого из них, и идти дальше к независимой жизни.10)

Работа художника часто является продолжением его бессознательного совладания. Художник в агонии горя может писать, рисовать или сочинять, пытаясь оценить утраченные отношения. Наиболее очевидным примером такого вида внешнего отыгрывания является поэтическая элегия. Те из нас, кто менее одарен художественно, создают альбомы, фотоколлажи. Во время наших размышлений о том, что туда включить, мы проделываем работу горя: "Это то, чем он или она были для меня, это стало ее наследием; это то, что я потерял".

Наша психологическая борьба часто проецируется на предметы, которые принадлежали умершему или напоминают о нем. Часто проходят недели и даже месяцы, прежде чем вдовы и вдовцы освобождают шкаф от одежды умершего или прекращают выписывать для него рецепты на лекарства. Такие действия, как прекращение выписки рецептов и отправка одежды в благотворительную организацию, подтверждают смерть. До тех пор, пока мы активно поглощены психическим двойником утраченного человека, мы не можем быть готовыми пойти на такой разрыв.

Во "Вдове" Линн Кейн описывает, как она пользовалась домашним халатом своего мужа по прошествии месяцев после его смерти от рака:

"Я приходила с работы домой и каждый вечер надевала этот старый халат. Затем настало время, когда я стала надевать его по пятницам и слонялась в нем по дому все выходные. Прошли месяцы, прежде чем я поняла, что распространяю что-то особенное на этот халат, и тогда выкинула его... Я чувствовала вину. Я знала, что это был просто изношенный старый халат, но эмоционально это был Мартин, все еще обнимавший меня, все еще создававший мне комфорт. Выкинув халат, я почувствовала, что совершила маленькое убийство и буду наказана".11)

Выбрасывание халата заставило миссис Кейн почувствовать себя так, будто она совершила убийство. Чтобы закончить горевать, мы превращаем психического двойника в память и освобождаем себя от его власти. Бессознательно такое отделение может переживаться как убийство. В наши взаимоотношения мы можем привнести вину и ощущение предательства, ища затем освобождения от них.

Конечно, большинство таких маневров проходит на неосознаваемом уровне. Примем во внимание замечание актрисы Хелен Хайез, которая описала свое душевное состояние в течение двух лет после смерти мужа:

"Я была настолько сумашедшей, насколько это возможно, и все еще остаюсь ею во многом. У меня не было и нескольких нормальных минут во время тех двух лет. Это было не просто горе, а полное крушение. Я свихнулась... И это правда. Как я вышла из этого? Не знаю, потому что когда я была в данном состоянии, я не осознавала этого".12)
Сновидения во время работы горя

Работа горя может быть обнаружена в манифестном содержании или сюжетной линии наших сновидений. Такие сны обычно имеют элементы проделываемой работы горя: гнев после ухода близкого человека, страстное желание воссоединения, проигрывание динамики взаимоотношений. Женщина, чей брат погиб во Вьетнаме, описывала свои сны в начале работы горя: "Кто-то стучал в окно, просив впустить, и это был Дон... В сновидениях я пыталась его впустить и не могла этого сделать. Не было возможности открыть дверь или окно, чтобы впустить его. Подобных снов было множество. Но были и хорошие сны, что он вернулся, что он дома и все нормально".13)

Анна Фрейд описала сны, которые имеют место в то время, когда мы колеблемся между желанием завершить горевание и виной, вызванной этим желанием, потому что оно заставляет нас чувствовать себя предателями по отношению к умершему. В этих снах, замечает она, умерший может появляться с жалобами на одиночество и заброшенность. Иногда облик умершего изменен, но он стремится, чтобы тот, кому снится сон, заметил его или ее.14)

Сон моей пациентки Эльзы отразил ее ощущение того, что, заканчивая траур, мы покидаем умершего. Через год после смерти своей матери Эльзе приснилось, будто они с матерью, находясь на кухне, наблюдают за грозой и тем, как поднимается поток воды на улице. Эльза знает, что должна покинуть дом, иначе она погибнет. Но мать отказывается идти с ней, потому что слишком устала, чтобы пытаться спастись, и заставляет ее идти одну. Эльза, рыдая, прощается с матерью и уходит.

Окончание работы горя может сопровождаться символическими снами: замерзшее озеро начинает оттаивать, бутон расцветает, небо проясняется. Один из пациентов психоаналитика Джорджа Поллока рассказал, что ему в состоянии уныния приснилось, что он скорбит по отцу. В конце концов, когда его горе усилилось, появился "зеленый побег". Поллок пишет, что эти ассоциации связаны с "чем-то, снова возрождающимся к жизни". Это было так, будто освобожденная энергия извещала о "наступлении весны, когда все снова начинает расти после долгой холодной серой зимы".15)
Завершение горевания

Когда заканчивается работа горя? Самый правдивый ответ состоит в том, что мы никогда добровольно не отпускаем кого-то или что-то, важное для нас. Так как в бессознательном нет времени, то однажды сделав эмоциональный вклад в человека или вещь, мы сохраняем психического двойника в уголках нашей памяти. Как заметил Уильям Фолкнер: "Прошлое никогда не умирает... Это даже не прошлое".16) Утрата всегда может ожить и снова причинить острую боль.

Даже если мы полностью отгоревали, печаль может возвращаться в годовщины смерти. Эти годовщины могут каким-то важным образом быть связаны с текущими обстоятельствами или определенным периодом жизни, временем дня или года, воскрешающими в памяти отношения или их окончание. Эти возвращения психических двойников, как правило, однообразны, и при неосложненном горевании они приглушаются по прошествии лет.

Некоторые люди переживают "юбилейные" реакции, когда их дети достигают возраста, в котором они сами пережили утрату. Например, мужчина, мать которого умерла, когда ему было пятнадцать лет, обнаружил, что печаль вернулась, когда его дочери исполнилось пятнадцать. В моменты жизненных вех, таких как женитьба, окончание института, продвижение по службе, мы часто воскрешаем психических двойников важных для нас людей - как бы для того, чтобы получить их одобрение. Это повторное горевание вполне естественно; мы печалимся об отсутствии любимых людей, потому что нам бы хотелось, чтобы они сопереживали нам в экстраординарные моменты.

Именно из-за таких возвращений мы говорим только о фактическом окончании горя. А оно наступает, когда мы перестаем регулярно возвращаться, пересматривать и эмоционально реагировать на мысли об утрате. При неосложненном горевании это происходит, когда мы не испытываем чрезмерной боли во время праздников и других юбилеев в течение года или двух.17)

Когда горе разрешается, ощущение, что мир полон раздражающих фрустраций, начинает уменьшаться. Один мой друг осознал, что его скорбь достигла своего фактического окончания, когда он, включив дворники на ветровом стекле машины, обнаружил, что один из них сломан. Он только пожал плечами. В следующий момент он понял, как его реакция отличалась от его возможной реакции в прошлые месяцы. Во время агонии горевания каждый сгоревший предохранитель, каждый равнодушный продавец и обычная неудача воспринимаются как личное оскорбление.

В "Книге о моей матери" писатель Тоби Тэлбот описывает постепенное освобождение от горя и сопутствующий этому оптимизм:

"Мало-помалу я возвращался в мир. Новый период. Новое тело, новой голос. Птицы успокаивали меня полетом, деревья - своим ростом, собаки - сохраняющими тепло клочками шерсти на спинке софы... Это как медленное выздоровление после болезни, это выздоровление собственного Я...

Она была тем, кто научил меня любить и получать любовь. Быть бесстрашным. Своей жизнью и тем, как она встретила смерть. Моя мать была спокойна. Она была готова. Свободная женщина. "Отпусти меня", - сказала она. Хорошо, мама, я отпускаю тебя.

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:35

8 ПУНКТІВ ПРО ЯКІ ВАРТО ПАМ'ЯТАТИ КОЛИ ВСЕ ЙДЕ НЕ ТАК

| +
1 Біль є частиною росту. Іноді життя закриває двері, тому що час рухатися. І це - добре, тому що ми часто не розпочинаємо рух, якщо обставини не змушують нас. Коли настають важкі часи, нагадуйте собі, що ніяка біль не прибуває без мети. Рухайтеся від того, що заподіює вам біль, але ніколи не забувайте урок, який вона показує вам. Те, що ви боретесь, не означає, що ви терпите невдачу. Кожен великий успіх вимагає, щоб була присутня гідна боротьба. Залишайтеся терплячими і впевненими. Все налагодиться; найшвидше не через мить, але в кінцевому рахунку все буде добре. Пам'ятайте, що є два види болю: біль, яка ранить, і біль, яка змінює вас. Коли ви йдете по житті, замість того, щоб чинити опір їй, допоможіть їй розвивати вас.

2 Все в житті є тимчасовим. Завжди, коли йде дощ, ти знаєш, що він закінчиться. Щоразу, коли вам заподіюють біль, рана заживає. Після темряви завжди з'являється світло - вам нагадують про це щоранку, але проте часто здається, що ніч триватиме завжди. Цього не буде. Ніщо не триває вічно. Таким чином, якщо все добре просто зараз- насолоджуйтеся цим. Це не триватиме вічно. Якщо все погано, не хвилюйтеся, тому що це теж не триватиме вічно. Те, що життя не легке в даний момент, не означає, що ви не можете сміятися. Те, що щось турбує вас, не означає, що ви не можете посміхнутися. Кожен момент дає вам новий початок і нове завершення. Кожну секунду ви отримуєте другий шанс. Просто використовуйте його.

3. Хвилювання і скарги нічого не змінять. Ті, хто скаржаться найбільше, домагаються менше всіх. Завжди краще спробувати зробити щось більше і потерпіти невдачу, ніж спробувати досягти успіху, нічого не роблячи. Ніщо не завершене, якщо ви програли; все завершено, якщо ви насправді тільки скаржитесь. Якщо ви вірите у щось, продовжуйте намагатися. І незалежно від того, що станеться в кінцевому рахунку, пам'ятайте, що істинне щастя починає прибувати тільки тоді, коли ви припиняєте скаржитися на ваші проблеми і починаєте бути вдячними за всі ті проблеми, яких у вас немає.

4 Ваші шрами є символами вашої сили. Ніколи не соромтесь шрамів, залишених вам життям. Шрам означає, що болю більше немає, і рана затяглася. Це означає, що ви перемогли біль, витягли урок, стали сильнішими і просунулися. Шрам є татуюванням тріумфу. Не дозволяйте шрамам тримати вас в заручниках. Не дозволяйте їм змушувати вас жити в страху. Почніть розглядати їх як ознаку сили. Джалаладдін Румі одного разу сказав: «Через рани в вас проникає світло». Ніщо не може бути ближче до істини. Про це говорила й Мати Тереза та інші. З страждання з'явилися найсильніші душі; найвпливовіші люди в цьому великому світі помічені шрамами. Подивіться на свої шрами як на гасло: «ТАК! Я ЗРОБИВ ЦЕ! Я вижив, і у мене є шрами, щоб довести це! І тепер у мене є шанс стати ще більш сильним ».

5 Кожна маленька битва - це крок вперед. Тому, якщо ви збираєтеся пробувати, йдіть до кінця. Інакше в старті немає ніякого сенсу. Це може означати втрату стабільності і комфорту на деякий час, і, можливо, навіть вашого розуму. Можливо, вам доведеться не їсти те, що ви звикли, чи не спати стільки, скільки ви звикли, протягом багатьох тижнів поспіль. Це може означати зміну вашої зони комфорту. Це може означати жертвування відносинами і всім, що вам знайоме. Це може означати появу глузувань. Це може означати самотність. Самотність, тим не менш, є подарунком, який робить багато речей можливими. Ви отримаєте простір, якого потребуєте. Все інше - тест на вашу витримку, на те, наскільки ви дійсно хочете досягти мети. І якщо ви захочете цього, Ви зробите це, незважаючи на невдачі та розбіжності. І кожен наступний крок ви будете почувати себе краще, аніж ви можете уявити. Ви зрозумієте, що боротьба - не перепона на шляху, це - шлях.

6 Негативна реакція інших людей - це не ваша проблема. Посміхайтеся, коли інші спробують перемогти вас. Це - легкий спосіб підтримати власний ентузіазм. Коли інші люди будуть говорити про вас погано, продовжуйте бути собою. Ніколи не дозволяйте чиїмось розмовам змінювати вас. Ви не можете приймати все занадто близько до серця, навіть якщо це здається особистим. Не думайте, що люди роблять все заради вас. Вони насамперед роблять щось заради себе. Перш за все, ніколи не змінюйтеся для того, щоб справити враження на кого-то, хто говорить, що ви не досить гарні. Зміняйтеся, якщо це робить вас кращими і веде вас до більш яскравого майбутнього. Люди будуть говорити про вас,незалежно від того, що ви робите, і як добре ви робите це. Хвилюйтеся про себе, а не про думку інших. Якщо ви вірите у щось, не бійтеся боротися за це. Велика сила прибуває з подолання неможливого.

7 Те, що повинно статися, станеться. Ви отримуєте силу, коли відмовляєтеся від криків і скарг і починаєте посміхатися і цінувати ваше життя. Є благословення, приховані в кожній боротьбі, з якою ви стикаєтеся, але ви повинні бути готовими відкрити серце і розум, щоб побачити їх. Ви не можете змусити речі відбуватися. Ви можете тільки намагатися. У певний момент ви повинні відпустити ситуацію і дозволити тому, що призначене- трапитися. Любіть ваше життя, ВІРТЕ, довіряйте інтуїції, ризикуйте, втрачайте і знаходите щастя, вивчайте через досвід. Це - довга поїздка. Ви повинні припинити хвилюватися, задаватися питаннями і сумніватися в будь-який момент. Ви можете не знати точно, куди ви мали намір піти, але ви в кінцевому рахунку прибудете туди, де ви повинні бути.

8 Просто продовжуйте рух. Не бійтеся розсердитися. Не бійтеся полюбити знову. Не дозволяйте тріщинам в своєму серці перетворюватися в рубці. Зрозумійте, що сила збільшується щодня. Зрозумійте, що хоробрість прекрасна. Знайдіть у вашому серці те, що примушує інших посміхатися. Будьте сильні, коли буде важко. Пам'ятайте, що БОГ завжди робить те, що є правильним. Визнайте, коли ви будете неправі і виймайте уроки з цього. Завжди озирайтеся назад, дивіться, чого ви домоглися, і пишаєтеся собою. Не змінює ні для кого, якщо ви не хочете. Робіть більше. Живіть простіше. І ніколи не припиняйте рух.

Re: Техніки роботи з стресами, агресією

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:26

Що робити після травмуючої події
ВСЕ ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ ТРАВМАТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ-ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НОРМАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ.
| +
Організм людини на травму реагує так, що блискавично вмикаються захисні рефлекси, переорієнтовуючи в стан тривоги.
РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ З ПЛИНОМ ЧАСУ МАЄ СВОЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФАЗИ ВІДРЕАГУВАННЯ.

Теоретичні та практичні рекомендації з надання першої допомоги постраждалим (враховуючи потребу і фазу перебігу відреагування):

ФАЗА 1 («стан замороження», «шоковий стан»)
Коли? – під час травматичної події, чи відразу після перенесеного стресу.
Що з людиною? – відчуття холоду, спітнілість, тремор.
Допомога
*забрати з місця подій.
*дати можливість зігрітись (одіяло, теплий одяг, слабкий теплий солодкий чай).
*дайте відчути свою присутність (підтримуюча розмова, доброзичливий фізичний контакт).
*не демонструйте свою тривогу, хвилювання в присутності постраждалого.
*дбайте про комфорт людини (відсутність відчуття безпеки і комфорту в цій фазі є загрозливим чинником для виживання).

ФАЗА 2 (збудження)
Коли? – від кількох хвилин до кількох годин після подій, що викликали порушення.
Що з людиною? – фізичне та психічне збудження.
Допомога
* дайте людині відчувати себе в безпеці.
*не залишайте її саму.
*намагайтесь «витримати» будь яку, навіть нестерпнішу поведінку.
*втішайте людину, будьте поруч.
*зберігайте спокій.

Застереження
*жодних вимог.
*жодних аргументів.
*жодних докорів.
*вгамуйте свій страх і не демонструйте його іншим.

ФАЗА 3 (заперечення, уникання)

Коли? -дні після події.
Що з людиною? – може зменшувати свою активність, заперечує подію,що спричинила порушення, не хоче про це говорити, робить вигляд що нічого не чує, ховається. Спостерігається порушення сну, підвищена вразливість, дратівливість, злість на оточуючих та на себе. Досить часто є страх.

Допомога
* нагальна потреба в спокої.
*при можливості, чергуйте періоди дозованих розмов про подію з періодами свідомого уникання такого спілкування( будьте обережні, надмірно наполягаючи згадувати подію, Ви можете поглибити уникаючу поведінку, що може викликати навіть вороже ставлення до Вас).
* якщо уникаюча поведінка триває понад тиждень, звертайтесь за допомогою до психотерапевта (травматерапевта).

ФАЗА 4 ( аналітична )
Коли? -дні після події.
Що з людиною? – прагнення зрозуміти те, що трапилось.
«Критичний аналіз» травматичних подій (пошук правди, та змісту того що сталося, прагнення «передбачити» наслідки подій у майбутньому, «змінене» бачення себе та світу. Усвідомлення того, що «життя розділилось» на «до» і «після». Інколи можусь виникати питання про сенс життя, страждання, про їх причини та наслідки . Можливі суїцидальні спроби.
Допомога
* оберігайте людину від будь-якого додаткового стресу.
* не дозволяти перебувати в стані бездіяльності.
* пояснюйте все, що відбувається. Пояснюйте ті чи інші заходи які були доцільними(медичне втручання, похорон…).
*стежте, щоб людина достатньо спала і повноцінно харчувалась.
*слідкуйте, щоб фази свідомого заглиблення в тему чергувались з фазами свідомого відволікання від неї.

Застереження
* не докучайте.
* будьте готові слухати і вислуховувати.
*не вимагайте пояснень.
*не чиніть тиску.

ФАЗА 5( опрацювання проблеми)
Коли? - – тижні після події.
Що з людиною? – відсутність симптомів. Згадуючи про травматичну подію, вже не виникає «травматичне навантаження. Людина спокійно може про це розповідати і її більше не переповнюють негативні почуття з минулих травматичних подій.

Допомога собі:
-Переключайте себе з інформаційних новин простими діями — фізичними, побутовими, прибиранням, готуванням їжі. Рухайтесь, займайтесь спортом та щоденними справами.
-Спробуйте повноцінно спати та їсти, дотримуючись режиму дня, уникайте вживати алкоголь, та інші стимулюючі речовини (кава, чай, газовані напої).
-Робіть прості речі, які утримують стабільність дня у колі друзів, сім’ї - разом снідайте і вечеряйте, розмовляючи. Протягом дня зізвонюйтесь просто, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Теплий, щирий дотик один до одного, спілкування, розповідь про свої відчуття - це найважливіше. Це повертає до здорових процесів реальності.
-Не залишайтесь наодинці. Якщо вас охоплює страх- намагайтесь глибоко дихати,
-Те, що не можете подолати в собі чи у зовнішніх подіях, осмислити і “вкласти в голову” - віддайте Богу.Людський розум не може відразу і до кінця збагнути сенс величезних процесів. Це потребує багатьох місяців і років. Намагайтеся не рвати собі серце до кінця. Воно буде потрібне для зцілення любов'ю.
-Дозвольте вашим негативним почуттям виходити, проговорюйте, виписуйте в переписках. Вивільняйтесь.
-Попри все — дозволяйте собі відчувати радість кожного дня, кожен чудовий прояв дитини, кожен шкільний успіх. Це — підтримка живого в житті і самого життя.
-Зупиніть потік тривоги і занепокоєння - на собі , це і є Ваша мудрість і зона роботи .

-МРІЙТЕ! “Хто знає, заради ЧОГО, витримає будь яке ЯК”. Щоденна тактика життя є легшою, якщо Ви дійсно знаєте свою стратегію. Сумнів потрібен для уточнення деталей, а не для відмови від життєвого шляху.
У критичні для моменти зберігайте бадьорість духу, тверезість думки і спокій!
Як би глибоко Ви не були вражені, травмовані чи безсилі - пам'ятайте про те, що ВАША СВІДОМІСТЬ ТА ДУШЕВНІ І ТІЛЕСНІ СИЛИ - головний і безцінний ресурс за будь-яких обставин! Якщо відчай переповнює Вас - ОБОВ'ЯЗКОВО ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ДОПОМОГУ! Тільки в діалозі з іншими людьми ми ЗАЛИШАЄМОСЯ СОБОЮ.

Редаговано ( посилання- психологічна Служба Майдану, допис Христини Карабин)–Марією Хомів, лікар-психотерапевт ТМКЛ №2, вул. Купчинського 14, каб.15, поліклінічне відділення

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:25

Перевір чи тобі треба допомога?

| +
Как узнать, нужна ли психологическая помощь? Проверь, есть ли у тебя:
1) назойливые воспоминания о трагическом событии (картина перед глазами), сильные эмоциональные «свежие» переживания при этом.
2) эмоциональная усталость, беспомощность; тяжело быть любящим и заботливым; чувство вины перед близкими; желание отдалиться; легко проявляются слезы.
3) сложности с концентрацией внимания, трудно делать обычные повседневные дела, невозможность сосредоточиться; ощущение нереальности происходящего.
4) нервозность, вспышки гнева, мысли о личном преследовании, вздрагивание от резкого звука, неоправданная подозрительность.
5) ночные кошмары, нарушения сна (долго засыпать, раннее просыпание); аппетита (отсутствие или переедание); постоянная раздражительность.
Даже наличие одного признака может вызывать сильные страдания.
Наличие 3 из 5 признаков – необходимо немедленно обратиться за помощью.
Многие люди могут иметь отдельные эти симптомы, но быстро оправятся от стресса и все пройдет. Если в течение месяца эти проявления не проходят, усиливаются, мешают работать и вести обычный образ жизни - надо обязательно обращаться за помощью.
Памятка: Как снизить тревогу и страх?
1) Информационная диета: не более 15 мин новостей в день. Разговоры о политике засчитываются в это время.
2) Диалог с хорошим человеком. Можно рассказать о своих переживаниях, поделиться тревогой, получить поддержку. Выбрать из списка контактов 3-5 человек, к которым вы можете обратиться в любое время. Лучше, если человек будет знающий – например социальный работник, психолог, врач.
3) Добрые дела. В первую очередь такие, которые не требуют материальных затрат. Например: почитать детям сказки, поиграть с ними, навести порядок в подъезде, посадить цветок, окопать дерево, починить лавочку, покормить животных, птиц и т.д.
4) Максимальное отвлечение и расслабление. Правильное дыхание – спокойное, размеренное, обращать внимание, чтоб не было задержек, просто дышать и следить за этим. Вспомнить все, что любили делать до событий и начать делать. Отвлекаться на природу, животных, детей.
5) Постоянно помнить, что основной смысл жизни в том, чтобы жить. Ради близких, будущих поколений, ради нового дня. Утро вечера мудренее.
Как лечатся последствия травмы?
На ранних этапах может быть полезна беседа, в ходе которой специально обученный психолог или психотерапевт разговаривает с пациентом о травме и поддерживает эмоционально. Очень важна работа с мыслями, чувствами в связи с травмой.

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:23

ДЛЯ ЗАНЯТЬ З ДІТЬМИ-ЕМОЦІЇ
| +
Бажано мати картки з наклеєними різними проявами емоцій
Вчити дітей розпізнавати емоції (радість, смуток, страх, злість) по міміці та інтонації; зображати ці емоції, використовуючи жести, рухи, голос. Сприяти збагаченню емоційної сфери
Картотека ігор з розвитку емоційно-вольової сфери у дітей 5-6 років.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ДАВАЙТЕ ПРИВІТАЄМОСЬ» (з 5 років)
Мета: вправу продовжує знайомство, створює психологічно невимушену атмосферу.
На початку вправи йдеться про різні способи вітання, реально існуючі і жартівливі. Дітям пропонується привітатися плечем, спиною, рукою, носом, щокою, вигадати свій власний незвичайний спосіб вітання для сьогоднішнього заняття і привітатися їм. (Для кожного наступного заняття придумується новий, раніше не використаний спосіб вітання!)
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ВСТАНЬТЕ ВСІ ТІ, ХТО ... »(з 5 років)
Мета: вправа спрямована на розвиток уваги, спостережливості, а також продовження групового знайомства.
Ведучий дає завдання: "Встаньте всі ті, хто ...
- Любить бігати, - радіє гарній погоді,
- Має молодшу сестру, - любить дарувати квіти і т.д.
При бажанні роль ведучого можуть виконувати діти.
Після завершення вправи дітям задаються питання, що підводять підсумки гри:
- Зараз ми подивимося, хто у нас в групі виявився самим уважним. Хто з хлопців запам'ятав, хто у нас в групі любить солодке? У кого є молодша сестра? і т.д.
Потім питання ускладнюються (включають в себе дві змінні):
- Хто у нас в групі любить солодке і має молодшу сестру? Кожне питання адресується конкретній дитині, якщо він не може відповісти сам - йому допомагає група »
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ОПИШІТЬ ОДНОГО» (з 5 років)
Мета: розвиток уважності та вміння описувати те, що бачив, продовження знайомства.
Вправа виконується в парах (одночасно всіма учасниками). Діти, стоять спиною один до одного і по черзі описують зачіску, одяг і обличчя свого партнера.
Потім опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те,
наскільки дитина була точною.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ «ЩО ЗМІНИЛОСЯ» (з 5 років)
Мета: розвиток уваги і спостережливості, необхідних для ефективного спілкування.
Кожна дитина по черзі ставатиме ведучим. ВЕДУЧИЙ виходить з кімнати,за цей час в групі виробляється кілька змін в одязі, зачісці дітей, можна пересісти на інше місце (але не більше двох-трьох змін; всі зроблені зміни повинні бути видимі). Завдання ВЕДУЧОГО правильно підмітити, що сталися.


____________________________________________________________________
«ЯК ТИ ПОЧУВАЄШСЯ?» (З 5 років)
Мета: розвиток уважності, емпатії, вміння відчувати настрій іншого.
Вправа виконується по колу.
Кожна дитина уважно дивиться на свого сусіда зліва і намагається здогадатися, як той себе почуває, розповідає про це.
Дитина, стан якого описується, слухає і потім погоджується зі сказаним або не погоджується, доповнює.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«МІЙ НАСТРІЙ» (з 5 років)
Мета: розвиток уміння описувати свій настрій, розпізнавати настрої інших, розвиток емпатії.
Дітям пропонується розповісти іншим про свій настрій: його можна намалювати, можна порівняти з яким-небудь кольором, твариною, станом, можна показати його в русі - все залежить від фантазії і бажання дитини.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ПОДАРУНОК НА ВСІХ» (Чарівна маргаритка)(з 5 років)
Мета: розвиток почуття колективу, вміння дружити, робити правильний
вибір, співпрацювати з однолітками.
Дітям дається завдання: "Якби ти був чарівником і міг творити чудеса, то що б ти подарував зараз всім нам разом?" Або: "Якби у нас була чарівна маргаритка, яке б бажання ти загадав?" Кожна дитина загадує одне бажання, відірвавши від спільної квітки одну пелюстку.
Лети, лети, пелюсточка, через захід і на схід,
Через північ, через південь, повертайся на обід,
Як долетиш ти до гаю, бути по-моєму бажаю!
Бажаю, щоб ... Наприкінці можна провести конкурс на найкраще бажання для всіх.
«ЕТЮД НА РІЗНІ ПОЗИЦІЇ У СПІЛКУВАННІ» (з 5 років)
Мета: відчуття різних позицій в спілкуванні.
Дітям дається завдання розбитися на пари. Спілкування в парах проходить
в діалоговому режимі. Для спілкування пропонуються цікаві і
актуальні для дітей теми: "Моя улюблена тварина", "Мій самий
радісний день минулого місяця "і пр.
Спочатку ситуація спілкування організується, коли обидві дитини сидять
обличчям один до одного, потім одна дитина сидить на стільці, а інший стоїть
біля свого стільця (діти міняються місцями), потім діти, сидячи на стільці
спиною один до одного, продовжують розмову.
Після у дітей запитують про враження, настрої, що виникли у
процесі спілкування. Як більше сподобалося спілкуватися? Чому?
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


«ПОРТРЕТ НАЙКРАЩОГО ДРУГА» (з 5 років)
Мета: розвиток аналізу та самоаналізу.
Дітям дається завдання намалювати портрет свого найкращого друга. Потім проводиться бесіда:
- Кого ти вважаєш своїм самим хорошим, найкращим другом? Якими якостями володіє ця людина? Чи хочете ви, щоб вас вважали хорошим другом? Що для цього треба робити, як себе вести?
У ході загального обговорень формулюються правила радісного спілкування, які малюють в доступній для дітей схематичній формі або ж записують їх на аркуші ватману друкованими літерами (якщо діти вже вміють читати). Наприклад:
- Допомагай друзям.
- Ділись з ними, вчися грати і займатися разом.
- Зупини друга, якщо він робить щось погане. Скажи йому, якщо він у чомусь не правий.
- Чи не сварися, що не сперечайся по дрібницях; грай з усіма дружно.
- Чи не заздри.
- Якщо вчинив погано, не бійся зізнатися в цьому, вибачся.
- Спокійно приймай поради та допомогу інших хлопців.
- Не радій, коли хтось програє. Якщо можеш, допоможи йому.
- Якщо програв сам, не будеш рвати злість на інших, може бути, ти виграєш наступного разу.
____________________________________________________________________

«РУКИ ЗНАЙОМЛЯТЬСЯ. РУКИ СВАРЯТЬСЯ. РУКИ МИРЯТЬСЯ.» (з 5 років)
Мета: співвідношення людини та її тактильного образу, зняття тілесних бар'єрів; розвиток уміння виражати свої почуття й розуміти почуття іншого через дотик.
Вправа виконується в парах із закритими очима, діти сидять навпроти один одного на відстані витягнутої руки. Дорослий дає завдання (кожне завдання виконується 2-3 хвилини): - Закрийте очі, простягніть назустріч один одному руки, познайомтеся одними руками. Постарайтеся трохи краще дізнатися свого сусіда. Опустіть руки »
- Знову витягніть руки вперед, знайдіть руки сусіда. Ваші руки сваряться. Опустіть руки.
- Ваші руки знову шукають один одного. Вони хочуть помиритися. Ваші руки миряться, вони просять прощення, ви розлучаєтеся друзями.
Обговоріть, як проходило вправу, які почуття виникали в ході вправи, що сподобалося більше?
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«МАСКИ» (з 5 років)
Мета: сприяє розвитку розуміння мімічних виразів і виразу обличчя.
Керівник вивішує на дошці різні картинки, маски:
-Радість, - подив, - інтерес,
- Гнів, злість,-страх, - сором,
- Презирство,-огиду,
Завдання дітей визначити, яке почуття висловлює маска.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ЧАРІВНІ ЗДІБНОСТІ РОЗУМІННЯ» (з 5 років)
Вступна бесіда.
Мета: усвідомлення того, що можна допомогти людині, якій сумно, погано, що в силах кожного надати допомогу всім нужденним в ній, розуміння того, що конкретно для цього можна зробити.
- Що вам допомагає, коли вам важко, погано, коли ви завинили, коли вас образили?
- Що особливого вміють робити люди, з якими нам приємно спілкуватися, що їх відрізняє? (Усмішка, вміння слухати, контакт очей, добрий лагідний голос, м'які нерізкі жести, приємні дотики, ввічливі слова, вміння зрозуміти людину).
- Чому ці здібності розуміння ми можемо назвати "чарівними"?
- Чи можемо ми з вами застосовувати ці "чарівні" здібності, коли?
____________________________________________________________________
«ГРИМАСИ» (з 5 років)
Мета: вміння розрізняти міміку, самостійно свідомо користуватися мімікою для вираження своїх емоцій.
Кожному з учасників дається завдання - виразити за допомогою міміки горе, радість, біль, страх, здивування ... Решта учасників повинні визначити, що намагався зобразити учасник.
____________________________________________________________________
«РОЛЬОВЕ ПРОГРАВАННЯ СИТУАЦІЇ» (з 5 років)
Мета: вправа виконується в парах, воно спрямоване на конкретне опрацювання, застосування "чарівних" здібностей розуміння, розвиток емпатії, використання вже знайомих засобів розуміння.
Скориставшись "чарівними" здібностями розуміння, діти повинні допомогти:
1) якщо плаче дитина, загубила м'ячик;
2) мама прийшла з роботи, вона дуже втомилася;
3) товариш у класі сидить сумний, у нього захворіла мама;
4) ваш друг плаче, він отримав погану оцінку;
5) дівчинка-сусідка попросила тебе їй зробити аплікацію ... Необхідно підібрати стільки ситуацій, щоб кожна дитина змогла виконати завдання.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«МАЛЮВАННЯ» (з 5 років)
Мета: розвиток емпатії, творчої уяви.
Дітям дається завдання: "Намалюйте добу тварину і назвіть її ласкавим ім'ям, нагородіть її яким-небудь чарівним вмінням. "
Малювання проводиться під тиху спокійну музику, фарбами або яскравими крейдою, фломастерами на білих аркушах.
Потім влаштовується конкурс на найдобрішу тварину. Переможцювручається грамота.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ХУДОЖНИК СЛОВА» (з 5 років)
Мета: розвиток здатності описувати спостережуване, вміння виділяти суттєві для опису деталі, використання прийнятних, необразливих слів, розширення активного і пасивного словника дітей.
Кожна дитина по черзі задумує когось з групи і починає малювати його словесний портрет - його зовнішні особливості (а по можливості і внутрішні, психологічні), не називаючи конкретно імені цієї людини.
Враховуючи рівень розвитку дітей можна запропонувати їм вправи на асоціативне сприйняття. (На яку тварину схожий? На яку квітку? На який предмет меблів? І т.д.)
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ЗРОБИМО ПО КОЛУ ОДИН ОДНОМУ ПОДАРУНОК» (з 5 років)
Мета: розвиток у дітей відчування один одного, розуміння настрою
іншого, розвиток емпатії.
Ведучий дає завдання кожному зробити своєму сусідові справа подарунок, але не якийсь конкретний подарунок, а вигаданий: "Що ви хотіли б подарувати саме цій людині? Подаруйте той подарунок, який, на вашу думку, зараз йому особливо потрібен." Подарунок можна описати словами або показати жестами.
____________________________________________________________________
«ІГРАШКИ» (з 5 років)
Мета: рольове програвання ситуацій, відпрацювання навичок ефективної взаємодії, емпатії, вміння співпрацювати.
Вправа виконується в парах. Одна дитина з пари – господар красивої і дуже улюбленої ним іграшки, з якою він дуже любить гратись. Інша дитина дуже хоче погратися з цією іграшкою. Його задача умовити господаря іграшки дати погратися нею.
Важливо: при виконанні цієї вправи дитині - господареві іграшки в руки дається будь-яка іграшка, яку він повинен представити як свою найулюбленішу.
Як тільки господар іграшки віддає її тому, хто просить, вправа переривається і у дитини запитують, чому він віддав іграшку?

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:20

ПРАКТИКИ -
Після втрат , стресу, негативних емоцій, складних подій- відразу приступайте до них, а ще краще зробіть це своєю щотижневою практикою!

| +
Нам важливо пам'ятати: емоція-сила, яка не спрямована в дію, переростає в тривогу, соматику, паніку.

Практики повинні бути для:

ментального рівня - раціональні установки (як мінімум - складати плани дій на кожен день, тиждень, місяць,з усвідомленням того, на що ми можемо вплинути,)
Див.вебінар № 1.

Для емоційного (підійдуть техніки написані тут) , а також -годувати, відігрівати, вислуховувати, обіймати, любити. Плюс вияви жіночності - див.вебінар № 2, 3,4.

Для фізичного рівня - важливо робити фізично проявлені дії. Найкраще прибирання, спорт, душ, а також: спати, говорити, плакати, молитися, робити щось руками.

№1. Дуже сильна психотерапевтична техніка, незважаючи на її простоту. Вона має метафоричний контекст: "Все в моїх руках".

Для відреаговування своїх деструктивних емоцій я б запропонувала роботу з тістом, м'яким пластиліном або глиною. Найбільш оптимальний варіант - тісто. Доступно та просто.
Рецепт приготування тіста «Традиційний» в домашніх умовах:
Змішати 2 склянки борошна,
1 склянка солі,
1 склянку води,
2 ст. л. вирощує. масла,
добре вимісити до отримання пластичної однорідної маси.

Основні дії з матеріалом:
Перший етап.
15 хвилин я б наполягала тільки на «жмаканні» матеріалу, змішуванні кольорів, розкачування, розтягуванні, тикання в матеріал пальцем, відщипування, розподілі і знову з'єднанні, скочуванні, плющенні і т.д.. І тільки після закінчення цього часу, перейти до наступного етапу.
Етап другий.
Ось зараз вже можна дати собі можливість без обмеження часу надавати матеріалу форму, при бажанні знову і знову змінюючи її, поки результат не задовольнить.
Це може бути і ваша образа, злість чи інша емоція виявлена у цьому творінні, і конкретна річ, може бути частина чогось, що буде завгодно фізично втілити. Напевно, не варто говорити, що ЇСТИ матеріал не потрібно.
Наше занурення в роботу з матеріалом ідеально обома руками в моменті «тут і зараз», що припускає роботу з контрольними словами «що я зараз відчуваю», «що бачу перед собою», «які відчуття в тілі» і «які думки зараз в голові» ?
Третій етап, завершальний.
Після закінчення ліплення добре б поставити собі питання «який досвід зараз був придбаний», «що це мені дало», «яке зараз відчуття до себе по відношенню до початку практики»?
І не переживати, якщо на якісь з запитань не буде внутрішніх відповідей. Тілесний досвід, в даному випадку, важливіший.

№2. Чистимо

1. Закриваємо очі. На вдиху - вдихаємо в тіло світло. На видиху - видихаємо напругу.
2 Закриваємо очі -. Переглядаємо тіло - очищаючи увагою (кольором) те, що відчуваєте, потрібно почистити.
3 Візьміть губку . Уявіть, що губка, це тіло, що ввібрало в себе багато емоційної напруги. Губку промиваємо-вичавлюємо під проточною водою.
4 Станьте під душем -. Направляючи воду по черзі на кожну частину тіла "включаючи" її водою. - Важливо "оживляти" тіло.
4. Гарненько простукати, як килим, тіло.Сильно! Можна масажними кульками розтерти, особливо ноги.
5 Уявіть, що стоїте в промені прожектора - це коло - ваші кордони. Перегляньте, звідки б'є промінь - де і хто джерело Світла прожектора? За межами променя уявіть кулю світла. На видиху в нього видихайте те, що заважає, накопичилося в самому промені. Викидайте це з себе.
6 Закрийте очі і знайдіть всередині тіла те, що хворіє. Говорячи на самому початку - "Я тебе бачу Я повертаю тобі початкову силу, красу, чистоту. Я повертаю тобі твоє здорове місце".
7. За спиною уявіть образ свого досконалого тіла. Ваш двійник, кристально чисте тіло , наповнене, силою, здоров'ям, без досвіду травм і напруги. Коду будете готові, уявіть, що цей двійник робить крок вперед і зливається з вами. Ваші органи збігаються - ваше серце і його кристалічна-чисте-здорове, ваші нирки - і його, ваша печінка і його. Ви стаєте здоровим.

№ 3. Відкриваємось
Пригнічені почуття з нашого внутрішнього простору нікуди не діваються. Адже якщо запхати весь мотлох в комору, він все одно в квартирі залишиться - просто тепер буде зберігатися в іншому приміщенні ... До того ж розміри комори обмежені. Рано чи пізно вона перестане в себе вміщати чергові зламані лижі і шкільні зошити за другий клас. Більш того, з неї почнуть вивалюватися старі предмети ... Тобто наше Несвідоме, що містить у собі витісненні переживання, в якийсь момент перестає з цією функцією справлятися. І що ж тоді наступає? Саморуйнування ...

Автобіографія
Можна спробувати описати те, що з вами сталося протягом життя або в якійсь її найбільш травмуючий період. Пишіть, коли вас ніхто не буде відволікати. Пишіть все, що ви пам'ятаєте: що ви відчували? про що думали? чим займалися? Пишіть про себе від першої, другої чи третьої особи. Довіртеся паперові: чим більше ви зможете написати - тим краще. Додавайте якомога більше деталей, подій, людей. Можливо, вам захочеться поділитися з папером не тільки про те, що відбувалося з вами, але і з людьми, які вас оточували. Тим самим ви створите у своїй автобіографії особливу атмосферу, обставини і час.

Лист іншим
Іноді написати лист іншій людині легше, ніж зустрітися з ним. Такий лист - унікальний шанс відверто висловити все те, що ви думаєте і відчуваєте по відношенню до іншого. Лист може вийти занадто щирим, що витягає потаємні почуття і страхи, тому, після того як в листі поставлена остання крапка, його найкраще знищити.

Лист з майбутнього
Якщо ви відчуваєте себе у розгубленості і вже не вірите, що обставини коли-небудь зміняться на краще, напишіть собі послання з майбутнього. Хто вона, та людина, , якою ви станете через рік чи десять років? Де вона знаходиться? З ким? Чим займається? Нехай вам розкаже. Дозвольте вашому майбутньому «Я» підтримати вас і поділитися секретом, як впоралася з вашими нинішніми труднощами і прийшла до того, що у нього є.

Автоматичний лист
А ще захоплююче просто записувати все підряд! Наприклад, записувати все, що приходить до вас в голову протягом 10 хвилин. Дайте папері вкрасти у вас все випадкові слова, пропозиції та ідеї. Нічого не міняйте і не редагуйте. Просто пишіть. Парадоксально, але з такого безладного і хаотичного набору слів завжди можна згодом вивудити щось варте, про що слід подумати. Якщо ж «улов» не вдався, вам ніщо не заважає закинути невід в своє несвідоме ще разок, рано чи пізно золота рибка попадеться.

Блокнот під подушкою
Якщо у вас проблеми зі сном, то старий добрий блокнот буде якраз тим рятівним колом, який необхідний стражденним у водах безсоння. Туди, під світлом каганця, ви можете сміливо записувати все, що приходить вам в голову в 4:00 ранку і що не дає вам спати. Хто знає, може згодом саме ці думки допоможуть вам впоратися з вашим безсонням та тривогою.

Щоденник
Особистий щоденник - ідеальний друг, він готовий вислуховувати вас цілодобово)). Він приймає вас такими, якими ви є, неважливо, погано вам або добре, при цьому, ви завжди можете на нього покластися і розповісти те, що більше нікому ні за що не розповісьте.


№ 4. Раптовий стрес.

А) Зняти нервову напругу.
-Сісти в позу кучера (трохи нахилитися і покласти руки на коліна). Віддихатися.
-При повільному глибокому вдиху стиснути кулаки, а при швидкому сильному видиху розтиснути їх і розслабитися.
-Важливо зробити щось приємне для себе: включити улюблену музику, вигуляти собаку. Можна випити зайву чашку ароматної кави, з'їсти тістечко або шоколад.
Випити 3 чашки чаю щоб мати час заспокоїтись! Глюкоза, вчасно підкинута мозку, допоможе уникнути порушення в його роботі і переключитися.
-Корисно також зустрітися і поговорити з кимось чи виконати попередню вправу з писанням. Якщо самостійно позбавитися від тривожних думок не виходить, потрібно звернутися до фахівця.

Б) Коли потрібно швидко і ефективно зняти психоемоційне напруження.
КОРИСНО НАВЧИТИ ЦЬОГО ДІТЕЙ
У цьому може допомогти серія вправ по довільній напрузі і розслабленню основних м'язових груп. Особливість цих вправ в тому, що необхідно чергувати сильне м'язове напруження і наступне за ним розслаблення. Протипоказаннями для виконання окремих вправ по розслабленню є патологія відповідних органів, хвороби кістково-м'язової системи. З метою зняття психоемоційного напруження і самостійного освоєння прийомів саморегуляції можна виконати ряд вправ, таких як «Бурулька», «Муха», «Лимон», «Повітряна куля» та інші.

Вправа «Муха»
Мета: зняття напруги з лицьової мускулатури. Сядьте зручно: руки вільно покладіть на коліна, плечі і голова опущені, очі закриті. Подумки уявіть, що на ваше обличчя намагається сісти муха. Вона сідає то на ніс, то на рот, то на лоб, то на очі. Ваша завдання: не відкриваючи очей, зігнати настирливу комаху.

Вправа «Лимон»
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення. Сядьте зручно: руки вільно покладіть на коліна (долонями вгору), плечі і голова опущені, очі закриті. Подумки уявіть собі, що у вас в правій руці лежить лимон. Починайте повільно його стискати до тих пір, поки не відчуєте, що «вичавили» весь сік. Розслабтеся. Запам'ятайте свої відчуття. Тепер уявіть собі, що лимон знаходиться в лівій руці. Повторіть вправу. Знову розслабтеся і запам'ятайте свої відчуття. Потім виконайте вправу одночасно двома руками. Розслабтеся. Насолоджуйтеся станом спокою.

Вправа «Бурулька» («Морозиво»)
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення.
Встаньте, закрийте очі, руки підніміть вгору. Уявіть, що ви - бурулька або морозиво. Напружте всі м'язи вашого тіла. Запам'ятайте ці відчуття. Замріть в цій позі на 1-2 хвилини. Потім уявіть, що під дією сонячного тепла ви починаєте повільно танути. Розслабляйте поступово кисті рук, потім м'язи плечей, шиї, корпусу, ніг і т.д. Запам'ятайте відчуття в стані розслаблення. Виконуйте вправу до досягнення оптимального психоемоційного стану. Цю вправу можна виконувати лежачи на підлозі.

Вправа «Повітряна куля»
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення.
Встаньте, закрийте очі, руки підніміть вгору, наберіть повітря. Уявіть, що ви - велика повітряна куля, наповнена повітрям. Стійте в такій позі 1-2 хвилини, напружуючи всі м'язи тіла. Потім уявіть собі, що в кулі з'явився невеликий отвір. Повільно починайте випускати повітря, одночасно розслабляючи м'язи тіла: кисті рук, потім м'язи плечей, шиї, корпусу, ніг і т.д. Запам'ятайте відчуття в стані розслаблення. Виконуйте вправу до досягнення оптимального психоемоційного стану.

І нарешті, при сильному нервово-психічному напруженні ви можете виконати 20-30 присідань або 15-20 стрибків на місці. Даний метод зняття психоемоційного напруження широко використовується як спортсменами, так і артистами перед відповідальними виступами.

Вправа «Бійка»
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення.
Іноді виникають ситуації, в яких важко зберегти самовладання. Згадайте такі ситуації. А тепер - вдих, наберіть в себе повітря. Ви дуже розсерджені, зуби стиснуті, пальці стиснуті в кулаки до болю. Копайте подушку. Бийте простір перед собою.
А може не варто битися? Відпустіть руки, видихніть. І ще раз. Що ви тепер відчувайте?
Вправа «ШТАНГА»
Варіант 1.
Мета: розслабити м'язи спини.
Уявіть що ви спортсмен-важкоатлет. Уявіть, що на підлозі лежить важка штанга. Зробіть вдих, відірвіть штангу від підлоги на витягнутих руках, підніміть її. Дуже важко. Видихніть, киньте штангу на підлогу, відпочиньте. Спробуйте ще раз.
Варіант 2.
Мета: розслабити м'язи рук, спини.
А тепер візьмемо штангу легшу і будемо піднімати її над головою. Зробили вдих, підняли штангу, зафіксували це положення. Важко так стояти, киньте штангу, видихніть. Розслабтеся. Ура! Ви всі чемпіони.

№5. Релаксація.
Вправа «Внутрішній промінь»
Мета: розслаблення, набуття нових сил.
Для того щоб виконати цю вправу потрібно прийняти зручну позу. Уявіть, що всередині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, який повільно і послідовно рухається зверху вниз і повільно, поступово освітлює обличчя, шию, плечі, руки теплим, рівним і розслаблюючим світлом. У міру руху променя розгладжуються зморшки, зникає напруга в області потилиці, послаблюється складка на лобі, опадають брови, «охолоджуються» очі, послаблюються шия і груди. Внутрішній промінь як би формує нову зовнішність спокійної, звільненої людини, задоволеної собою і своїм життям, Пропустіть промінь ще раз зверху вниз. А тепер скажіть собі: «Я стала новою людиною! Я стала молодим і сильним, спокійним і стабільним! Я все буду робити добре! Я ЗДОРОВА!»

№6 Читаємо:
Рекомендована література:

Віктор Франкл "Сказати життя Так"
Гіпенрейтер Ю. «Спілкуватися з дитиною: як / так» (2 книги)
Грег Мортенсон «Три чашки чаю»
Ліз Бурбо «П'ять травм, які заважають бути собою»
Луїза Хей «Сили всередині нас»,
Масару Ібука (дитяча психологія)
Осоріна «Секретний світ дітей в просторі світу дорослих»
Робін Скіннер «Сім'я і як у ній вціліти»
Робін Шарма «Монах, який продав свій Фераррі»
Ромен Гарі «Обіцянки на світанку»
Свіяш Олександр "Здоров'я в голові, а не в аптеці"
Гері Чепмен «П'ять мов любові»
Франсуаза Дольто "На боці дитини"
Ентоні де Мелло "Одна хвилина нонсенсу»
Потік
БІБЛІЯ!

6. Відвідуємо психотерапевта, вебінари, жіночі групи.
Чим краще вийде подбати про себе і близьких зараз, тим повніше буде зцілення, і травма не отруїть Вас на роки вперед.

Редаговано:
Марією Хомів, лікар психотерапевт, 0679998452, pozytyv.in.ua.

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:17

Що сталося з людьми після подій останнього часу в Україні
| +
5 квітня 2014 р.
з лекції Дітті Марчер (Данія) «Як запобігти наслідкам шокової травми і розвитку посттравматичного стресового розладу на рівні соціуму (місто, країна)» для Психологічної служби Майдану.
Потрібно розуміти, що на кожну людину, яка безпосередньо відчуває те, що називають «terror shock» - «шок терору» (тобто людина безпосередньо особисто пережила травму, беручи участь в травмуючих подіях, ставши об'єктом насильства тощо), приходить принаймні десять людей, які відчувають при цьому «horror shock » або «шок жаху» (це люди, які самі не зазнали цього, але які приходять в шоковий стан від жаху, що відбувся).
І відновити людину, що пережила шок терору ЛЕГШЕ, ніж людину, яка пережила шок жаху.
Найбільша проблема, і на жаль я бачу таку тенденцію в Україні, не наполягаю на цьому, але така моя думка, це те, що у людей навіть немає часу перейти в стадію посттравматичного синдрому, бо не встигають вони вийти з кризового стану після першого шоку, настає новий шок і нова криза.
Це дуже небезпечне становище речей. Країна, в якій люди стільки разів переживали новий шок відразу після кризи, а потім новий шок і знову новий шок, це, наприклад, Сомалі.
В результаті люди там на даний момент взагалі не живуть як люди, а діють тільки на рівні інстинктів. І там відбуваються жахливі речі. Звичайно, ситуація в Україні не така, але тенденція до переживання постійного шоку простежується.
Зараз я скажу щось, що може бути важко переварити. Країни, які жадають перемоги справедливості, насправді хочуть помсти. Хочуть не зцілення суспільства, а покарання винних. Кожен раз, коли ми вимагаємо покарання, а не зцілення, ми відтворюєм ненависть. Коли Нельсон Мандела вийшов з в'язниці, він сказав: «Мені не потрібно, щоб восторжествувала справедливість, я хочу зцілення для моєї країни».
Чи можемо ми трохи піднятися над жагою помсти (у своїх прагненнях)?
Для цього нам на рівні країни потрібно відчувати себе в більшій безпеці.

Одна справа виживати і зовсім інша справа – жити
Існує поняття переживання травми через 3-5 поколінь. Тому, говорячи про шокову травму, ми маємо справу з історією (скільки мільйонів саме цивільного населення загинуло в країні під час голоду, репресій і військових дій тільки з 30 -х до кінця 40 -х 20 сторіччя). Кожен раз коли в
стані шоку рівень моєї енергії зростає, в мені оживають мої прапрадіди і прапрабабусі і від цього моя енергія зростає ще більше.
В українців є величезний досвід виживання, а у данців є великий досвід життя. Я завжди кажу, що якщо мені потрібно буде виживати, я б хотіла щоб поруч були мої друзі українці, а якщо мені потрібно жити, то я хочу бачити поруч моїх друзів данців. І в цьому ми могли б чогось навчити один одного.
Зрозумійте мене правильно. Зробити революцію чи громадянську війну «просто», але для того, щоб відбулися справжні зміни, потрібно час. Зміни можуть не відбутися, якщо ми будемо потрапляти в пастки, пастки також виникають як певний наслідок шокової травми.
• Перша пастка - це страх.
Страх робить людей дурними ( віднімає здатність мислити ).
• Друга пастка - депресія.
Тоді ми стаємо млявими і говоримо - все одно все дарма, нічого ніколи не вийде, нічого не змінюється. Це відбувається, коли ми втрачаємо здатність помічати невеликі позитивні кроки і концентруємося тільки на тому, що не працює. Пам'ятайте, що зміни завжди відбуваються набагато повільніше, ніж революції.
• Третя пастка - полярне мислення.
Полярне мислення, це коли є тільки два варіанти - я правий, ти не правий, чорне і біле. У стані подвійності вікно можливостей дуже вузьке і в ньому є тільки два варіанти. У чорно-білому варіанті немає рішень, є тільки руйнування.
Справжні рішення завжди знаходяться посередині. Так само, як і переговори, компроміси, створення співтовариств теж можливі тільки посередині, а не там, де є тільки чорне і біле. Ми повинні тренувати людей, щоб допомогти їм піднятися над полярністю. І в першу чергу нам потрібно знизити рівень страху. Тому що саме так ми зможемо збільшити здатність мислити.
Що з нами відбувається
Коли відбуваються травматичні події, ми переживаємо шок. Від шоку наше Я розколюється і розбивається на шматочки. У шоці ми діємо на рівні інстинктів, щоб вижити.
Коли ми нарешті повертаємося (оговталися) зі стану, в якому ми повністю втратили зв'язок з собою, зі своїм тілом, повертаємося до того, що залишилося він нашого «я», починається криза.
Тому що все розпалося на шматки, нам залишився тільки маленький шматочок того, чим було наше «я» до шоку. Якщо у нас є час, щоб вийти з кризи, якщо у нас є допомога, підтримка і сприятливі умови, то ми можемо відновити себе. І може бути станемо ще сильнішими, ніж були до шоку і кризи. Але якщо підтримки, допомоги і часу, щоб відновити зв'язок зі своїм тілом,
"заземлитися" у нас немає, то ми стаємо жертвами посттравматичного стресового синдрому.
Робота з ветеранами, які брали участь у бойових діях в гарячих точках, показала, що внаслідок постійно пережитих травми і шоку в мозку відбуваються певні зміни (зменшення в розмірі певних ділянок мозку). Це можна відновити, але потрібно від 2 до 4 років на реабілітацію. Ті зміни в мозку, які ми спостерігали призводять до зменшення здатності до співчуття та співпереживання, і якщо немає реабілітації, то люди можуть вести себе як психопати ...
Що ми можемо зробити, щоб пережити кризу?
Потрібно створювати маленькі групи підтримки, в яких люди допомагають іншим людям (People to people organizations). Вам не потрібно бути професіоналом, щоб допомагати тим, хто переживає кризу після травми, досить просто володіти відкритим серцем. Дати людям можливість заземлитися і заспокоїтися. І що не обов'язково там обговорювати те, що сталося. Можна просто
готувати щось смачне, спілкуватися або мовчати, гуляти. Якщо ви підтримаєте людей під час їх кризи, то у них можливо навіть не буде посттравматичного синдрому.
Маленькі кроки у правильному напрямку дуже важливі. Нагадуйте собі про невеликі позитивні зміни, помічайте їх. Ми постійно оточені поганими новинами, всюди пишуть і говорять про погані новини. І так все життя стає поганою новиною. Тому ми самі повинні стати гарною новиною.
Нам треба привчати себе до цього, тому що погане дуже легко помічається, а хорошого немає. Погані новини не надихають, вони змушують нас здаватися. Для того, щоб розвиватися, нам потрібні добрі новини. Ми повинні вчитися цьому.
Намагайтеся дізнатися нові речі і знайти щонайменше три хороші новини кожен день.
Частіше обнімайтеся. Коли ми відчуваємо високий рівень стресу, такий контакт допомагає нам не втрачати зв'язок зі своїм власним тілом.
Травма, шок і посттравматичний синдром "заразні". Тому створюйте свої групи підтримки.
Створюйте команди, встановлюйте зв'язки, підтримуйте і відновлюйте один одного.
І останнє. У житті є речі надто серйозні, щоб ставитися до них серйозно. Зберігайте почуття гумору.
(c) з лекції Дітті Марчер (Данія) «Як запобігти наслідкам шокової травми і розвитку посттравматичного стресового розладу на рівні соціуму (місто, країна)» для Психологічної служби Майдану.
Дітті Марчер
(Данія) - громадський діяч, правозахисник, психотерапевт з багаторічним стажем, співавтор методики для роботи з шоковою травмою та посттравматичною стресовою реакцією, рекомендованої ООН для застосування у гарячих точках. Впродовж 20 років співпрацювала як психолог та спеціаліст з розв'язання конфліктів з миротворчими силами ООН, організацією "Лікарі без кордонів" на Близькому Сході, у країнах колишньої Югославії та Африки.

Догори

cron