А ми навпаки малому практично одразу, першому сказали, не знаю чи він до кінця то зрозумів. Бо вже навіть як був видимий живіт, він раз казав «о, я так хочу братика чи сестричку», а я така «ну а я над чим зараз працюю «

розповіла вже як народилася сестричка. бо вагітність була дуже важкою...

Ми розповіли вже на 3-му місяці. Матвій зразу казав, що хоче братика, і був переконаний, що в животику таки братик аж до самого кінця Хоч ми йому і казали після чергового узд, що там дівчинка.
А як він смішно з дитинкою спілкувався під час вагітності! Здавалося б логічно говорити до животика. А він казав: мама, відкрий рот. І тоді голосно мені в рота щось говорив до бебіка

Я завагітніла, коли старшій донечці було майже два рочки. Майже одразу ми з чоловіком почали їй говорити, що в неї буде братик або сестричка, тому мама не може її носити на руках, піднімати, не можна мамі стрибати по животику. Спочатку доця забувалася, але з часом привикла і не вередувала, коли я відмовлялася нести її на руках. Зараз вона мені допомагає коли треба памперс поміняти і посидить біля малого, щоб з ліжка не впав, коли мені треба відійти на хвилину.

Marta
я вже давно хотіла написати темку про "неревність"
от ти мене наштовхнула таки поділитися досвідом
тут темка

Liljondr написав: так в обідах і мені інколи може сказати.

ну, це я знаю, в нас тоже таке є, "Я нікого не люблю, я нечемна", але то несерйозно. Потім вже всіх любить сильно-сильно.)) Будемо також старатися,=)

Marta
я дуже старалася (тобто ми з чоловіком обидвоє) щоб вона не відчувала браку уваги . особливо на початках
і результат - не було ревності
інколи буває - я не люблю його. але так рідко-рідко . так в обідах і мені інколи може сказати.

Liljondr написав:Враження як і у Мартової історії лиш позитивні

А після пологів нічого не змінилося? Не було ревності чи ще чогось?

КОли була вагітна синочком, то цікавилася коли ж сказати донечці про поповнення в сімї
Так от радили з 3 місяця - після першого УЗД.
Побачити що все добре з маляточком та й животик вже округлюється
Мала була дуже рада
Враження як і у Мартової історії лиш позитивні
Ми і пісеньки колискові співали братику і молилися разом за нього, і назвали братика по своєму і слухали як братик берикається в животику.

Я сказала, коли стало видно добре животик.
І то якось так, що ми передивлялися з нею фото , де я була вагітна нею. Кажу "Бачиш, який в мами був великий животик?...То ти там жила, була маленька-маленька, а потім народилася. Так само тепер там живе твій братик, і скоро народиться, і буде з нами жити. " вона була дууууже довольна)))
Хотіла вже щоб народився, то я не акцентувала сильно на тому увагу, сказала, що потім народиться, бо він зараз ще дуже маленький.
Були питання потім - а де братика мама? - кажу:" Я" . А вона "Нє, то ти моя мама, а братіка хто буде мама?" Прийшлося пояснювати, що я одна мама, а вони будуть мої діти. Дітей може бути пару, а мама з татом одні, приводила приклади знайомих нам братиків-сестричок. Поняла.)

Тепер також кладе руку на живіт мій спочатку, а потім через деякий час на свій і скрикує :"О, копає мене!"))))
А в загальному, масса позитиву- і гладить, і цілує, і обнімає живіт, чекає, дуже вже хоче побачитись з братом своїм)