Не знаю ,як зараз , але в свій час я в 11 класі була на індивідуальному. Запропонували мені офіційно перевестися вчителі , бо дуже багато пропускала. Я брала завдання , приходила , коли получалося і писала контрольні , твори , і все решта. Вистачало неділі після обіду , щоб вивчити тижневу програму. Хоча часом ходила і рідше , ніж раз на тиждень. Школу закінчила на 4-5 .


Попереджуючи запитання : в школу не ходила ,бо була велика господарка , мама хворіла , брат малий , а тато за кордоном.

хтось вивчає це питання зараз? планує не давати дитьо в школу? цікавились як в Тернополі з переведенням на індивідуальне?

Цікаво, то хтось з учасників форуму організував домашнє навчання?

ех, гарно на словах. Але нині шкільна освіта не переймається стимулюванням здобуття знань. тут аби в програму, роздуту до неможливого, втиснутись. Загалом система освіти в нас потребує докорінних змін, але її тільки й роблять, що латають, ставлять новомодні заплатки на стару совєтську торбу. (((

все-таки для мене основним завданням батьків залишається зацікавити дитину до здобуття знань (шоб не для оцінки вчитися) і навчити вчитися!!! і не важливо в цьому плані, яка освіта - домашня чи шкільна

Гра з вогнем, я дочитала, хрумаю конфетку))) От ти пишеш про соціалізацію, коли я вперше дізналась про дом. освіту в мене зразу ж появилась ця думка, але чим більше я про це думаю і спостерігаю тим меншою ця проблема мені тепер видається...Достатньо почати з того, що дитина всеодно змушена буде в більшій чи меншій мірі відвідувати школу, у нас, на відміну навіть від тієї ж Росії, дом. освіта як така офіційно не визнається, тобто вчитись прийдеться екстерном (домовлятись з вчителями коли приходити і що здавати, або ще якось, це залежить від школи). Дуже багато дітей (знаю особисто), особливо з "крутих шкіл" ітак досить відірвані від реально світу, їх возять і забирають в школу або батьки або няньки, а в школі вони спілкуються з дітьми тільки з одного соц.кругу, і як правило з іншими однолітками майже не спілкуються бо немають де. Ще я собі в голові все не устаканила, але вже не дуже парюся...Стосовно того що дом. освіта дорожча, тут не погоджуся...Після того як розпитала мам які витрати у них на школи (причому репетиторів всеодно приходиться наймати).
Прийшли мої хлопці, потім ще допишу...

ага, в статті що дала Ксеня мама взагалі нєрєдєлах, вона лише наймає потрібних людей. а з того, що вона написала скільки часу в неї йде на самоосвіту, в мене склалося враження що з дітьми часу в неї не багато :confused:

Мені подобається ідея домашньої освіти. Але чим страшою стає моя дитина тим чіткіше я усвідомлюю, що домашня освіта не для мене і не для неї.

Ксенія дала посилання на статтю. у якій особисто для мене ключовою фразою стало:[b] "я за день заробляю стільки, що можу оплатити роботу няньки за рік"[/b]
Дійсно домашня освіта задоволення не з дешевих. Я не заробляю на няньку взагалі. Але це зараз мої дитині потрібна нянька. А потім будуть потрібні репетитори, гувернери, вчителі. Гуртки і секції теж не безкоштовні, особливо, якщо йдеться про досягнення успіху в танцях чи малюванні.
Завжди, у всіх поколіннях така [b][u]індивідуальна освіта[/u][/b] була якісною.

Але як на мене всі ці репититори та приватні вчителі нівелюють суть домашньої освіти.

Домашню освіту я розуміла як: мама, тато, певна кількість поціновувачів, збираються і самі вчать свою дитину певних знань. Контролюють процес як подачі так і змісту матеріалу. Це все гарно звучить і дуже захоплює, але на жаль буде в рази менш результативне ніж шкільна чи "індивідуальна освіта", якщо батьки орієнтуються на престижні ВНЗ і вищу (суспільноприйнятну) стартову позицію для дитини.
Саме таку освіту описали (на мій погляд) Даша і Смайлік.
Також на мій погляд, все описане - це передача досвіду, а не повноцінна освіта у загально прийнятному значенні.

Тому я б розрізняла дом освіту як індивідуальні заняття по кожному предмету з вчителями і домашню освіту як взаємодію дітей і батьків, передачу досвіду.

Інший [b]важливий для мене аспект - це соціалізація[/b].
Ви скажете, що соціалізація успішно відбудеться на гуртках і сплавах. Я ж менш категорична у цьому питанні.
Дитині потрібне розмаїття. Спілкування не лише за інтересами. Дитині потрібно дізнаватися що є різні стилі, напрямки, а не лише малювання чи екопоселення.
Це щось на кшталт того, що показують у фільмах про мормонів. Коли ті йдуть у певному віці у відрив. Я вважаю, що соціалізація повинна відбуватися плавно, а не стресово. Мені не хочеться, щоб [b][u]дитина у 18 років вперше побачила справжній оточуючий світ[/u][/b], в якому нема гувернерів, вчителів, і купа людей не цікавляться сплавами. Я хочу, щоб вона знала, що оточення буває різним і я б хотіла якщо не контролювати то хоча б бачити і можливо корегувати те, як виробляється ставлення і світосприйняття дитини.
[b]Цей момент у статті, яку подала Ксенія відображений дуже дивно, автор каже: "мене не колише, що буде з дитиною після 18, я несу відповідальність за неї лише до цього віку"[/b]
На мій погляд мама в такому випадку самоусувається, домашня освіта є її потребою і навіть прихоттю, я не бачу в такій позиції піклування про дитину у загальному значенні, не бачу піклування про соціалізацію дитини.
Знову ж таки повертаючись до стартових можливостей. Соціалізація є плюсом, дом освіта з обмеженими можливостями соціалізації - мінус.

Є ще багато різних аспектів, як позитивних так і негативних.
Наразі я прийняла для себе таку позицію: дитина ходить в школу і займається дома з мамою. Можливо з часом одних або інших занять стане більше.

Хто дочитав той отримує конфетку [img]http://www.briker.ru/upload/iblock/5fb/konf_do_1000f1w.jpg[/img]

Може я пофігістка, але я якось собі простіше уявляю цей процес... Мені здається, що найголовніше це привити любов до читання і постійно чимось зацікавлювати дитину, а це можна робити будь-де...Навіть на сплаві, запитати хто швидше припливе: хлопець на каяку чи катамаран? чому? а якщо до каяка причепити каное? чому каяк легко перевернути, а катамаран ні? і, як показує досвід, ці питання навіть задавати не треба їх діти самі питають. Ярік, питав мого чоловіка(на рафті) що буде коли гребці з однієї сторони перестануть гребти...От вам і фізика...А теорію почитати і знайти відповіді на питання можна і зараз, з допомогою інтернету, практично усюди. і навіть не важливо щоб діти запамятовували ті формули, головне щоб розуміли суть і знали де шукати (думаю, маю право так казати, оскільки сама закінчила колись фіз.мат.факультет)

мдя.... я вот подумала про те що моя дитина зацікавиться точними науками...........мама дарагая...........
але з іншого боку як зацікавити дитину тою з математикою, коли сама мама її ненавидить всіма фібрами душі((((((((((

домашній садок - так
домашня школа - неуявляю
ще нехай молодша школа, але от середня, старша..... так, багато непотребу, але все одно треба ж здати оте все програмне...

і ще напевно варто мати багато знайомих які обрали для своїх дітей таку ж освіту, бо сумніваюся що однолітки, які навчаються у звичайних школах адекватно реагуватимуть на те що якась дитина в школу не ходить, а вчиться вдома
чомусь думаю що максимум в підлітковому віці діти точно відчують дискомфорт від такої домашньої школи