Ше допомагаю з англійською, але тільки з граматикою і спелінгом, бо вимова в мене така ж древня, як і я. Для вимови має диски. І зі слухом в ньоготаки все ОК, бо чую, шо правильно відтворює.
Ну і художню літературу читаємо разом, бо якщо важкий текст і багато нових незрозумілих слів, то тре пояснювати, шоб не втрачав змісту, бо інакше стає не цікаво і не хоче дочитувати до кінця.
То я все таки за то, шоб на початках і контролювати, і допомагати.
А далі буде видно...

[quote="happymami"]Дитина ще сама не може такого пам'ятати і знати - коли і шо і куди нести. Тому я подумала - а моя Софія така ж сама, як та дівчинка. Чого я від неї вимагаю такої уважності, ніби вона вже цьотка? І попустилася. Тепер ми разом і наплічник складаємо і я перепитую, чи вона взяла шо тре. І можу вечором непомітно покласти пачку пластиліну, який вона забула. І наголосити, шо я тобі поклала - не забудь витягнути.
Бо мала колись історію, коли дві пари перевзуття лежали в рюкзаку але в першій кишені, а мала сиділа не перевзута, бо навіть не знала, шо там є перевзуття, а подивитися не здогадалася.[/quote]
В нас в першому класі все було точно так само. Портфель разом складали майже до кінця навчального року - він реально не міг передбачити коли, шо і для чого йому знадобиться, особливо, коли мова йшла про малювання чи трудове навчання. Пам"ятаю, вчителька на зборах постійно наголошувала, щоб батьки таки заглядали в ті ранці, бо коли дитина чогось не має для виконання завдань на уроках, то страшенно засмучується.
В нас було навіть і таке, що я шось покладу, скажу йому про це, а він все одно про це забуде і не скористається ним. Мене спочатку таке його відношення страшенно дратувало, а потім змирилася, бо він видно ще реально не був готовий до того всього. А коли почався новий навчальний рік в вересні, виявилося мій Андрій абсолютно змінився - все сам складає, усім користується, планує свої заняття на наступний день, не забуває їх виконувати... Після отого виснажливого першого класу, така його поведінка мене просто вишибла! А коли я дала йому в школу таблетку і попросила випити під час обіду, і він це зробив, я в нього нарешті увірувала :grin:
Видно таки правильно нас батьки віддавали до школи - в сім, а не в шість років!

[quote="happymami"]Другий приклад. Дітям вже почали ставити оцінки - усміхнені або сумні сонечка коло завдань. А також - наклейки на англійській мові за гарно виконане завдання. так от. У знайомих хлопчиків - всі сонечка усміхнені. В Софії - всі сумні. Мені від того теж сумно. І я вчора прийняла рішення її стимулювати не лише своєю присутністю за її спиною при виконанні завдань (бо це й так малоефективно, хіба коли я трима. її руку своєю рукою), а й шоколадками "Кіндер" які вона люить, але отримує дуже рідко. Ми домовилися - за кожне усміхнене сонце - кіндер додаю. За кожне сумне - віднімаю. Вона погодилася. [/quote]
Я так роблю з математикою :grin: Тільки в нас мативатор не шоколад, а картки "Супер гонки" з отих журналів типу "Людина-павук", "Ніндзя"...
А шо дєлать?! Не цікава йому та математика. Каже вчителька, на уроці постійно улєтає - в вікно заглядає. Мусить його обсмикувати по декілька разів за урок. Він розв"язує ті приклади, задачі, рівняння, але так, шоб від нього відчепилися. Я розумію, шо можливо це не його стихія, але ж через рік треба буде те все робити на оцінку, а не лише за "молодець", як в 1 і 2 класах. А тоді, як почнуться низькі оцінки, він буде ображатися і злитися, бо ж бачу, шо амбітний. Якось навіть сказав, шо не знати - соромно. То з математикою ми трохи вдома додатково працюємо, але так, шоб не в напряг йому, бо потім зовсім не схоче. Ну, і підкуп таки діє! Є "молодець" за найшвидше розв"язане рівняння :grin:

почула сьогодні історію, якраз в тему :
питається вчителька маму першачка - чому дитяче домашнє завдання написано вашим почерком?
- а що я мала сидіти і чекати поки він свої каракулі буде писати пів дня.

:dash: :omg:
От вам і "свідомі" батьки, що вічно не мають часу на власну дитину.

а со мной делали, но я все равно тиран :men:

тепер я знаю чого я такий тиран,бо зі мною ніхто уроків не робив

[quote="Перлинка"][b]happymami[/b]

а як відняти кіндер?[/quote]
:grin: :grin: :grin: ну не тоді коли вона його з'їсть :grin: :grin: :grin:
Ну типу робимо просту математику. Я купую пачку, чи дві тих чоколяд. Кладу в місце, де в нас лежать солодощі. Мала приходить зі школи, я перевіряю зошит. Рахуємо. Два сонечка усміхнених? Значить два кіндера. А одне сумне? Значить забираємо один кіндер і лишається один на с'єдєніє :grin: :grin: :grin:
Покишо то лише теорія. Практикуватися будем після канікул :?

[b]happymami[/b]

а як відняти кіндер?

Ну от. Нарешті можу поділитися своїм досвідом в цій справі. Нині прийняла рішення таки контролювати дитину жорсткіше. спонукали до цього два приклади.

Перший - вчора у нас було свято осені в молодшій школі, і всі класи 1-4 приносили на виставку вироби з природніх матеріалів. було дуже цікаво і гарно. Так от. Я викладала виставку нашого класу. Підходить до мене Софійкина однокласниця і каже мені - а я забула вдома свій виріб. Мені було трохи обідно, бо ж дитина мабуть старалася, хотіла, шоб її роботу показали... Але вина в цьому - лише батьків. Дитина ще сама не може такого пам'ятати і знати - коли і шо і куди нести. Тому я подумала - а моя Софія така ж сама, як та дівчинка. Чого я від неї вимагаю такої уважності, ніби вона вже цьотка? І попустилася. Тепер ми разом і наплічник складаємо і я перепитую, чи вона взяла шо тре. І можу вечором непомітно покласти пачку пластиліну, який вона забула. І наголосити, шо я тобі поклала - не забудь витягнути.
Бо мала колись історію, коли дві пари перевзуття лежали в рюкзаку але в першій кишені, а мала сиділа не перевзута, бо навіть не знала, шо там є перевзуття, а подивитися не здогадалася.

Другий приклад. Дітям вже почали ставити оцінки - усміхнені або сумні сонечка коло завдань. А також - наклейки на англійській мові за гарно виконане завдання. так от. У знайомих хлопчиків - всі сонечка усміхнені. В Софії - всі сумні. Мені від того теж сумно. І я вчора прийняла рішення її стимулювати не лише своєю присутністю за її спиною при виконанні завдань (бо це й так малоефективно, хіба коли я трима. її руку своєю рукою), а й шоколадками "Кіндер" які вона люить, але отримує дуже рідко. Ми домовилися - за кожне усміхнене сонце - кіндер додаю. За кожне сумне - віднімаю. Вона погодилася.

Про подальший досвід та екперименти з контролем розкажу згодом, коли будуть якісь зміни чи результати)))

маю наочний приклад -
над старшою сестрою сиділи (не весь час але перевіряли домашні уроки), над братом - ні (він і так розумничка - справиться, уроки перевіряли але не так жостко як сестрі)
результат - сестра закінчила добре школу, університет, має хорошу роботу
- брат закінчив школу посередньо, універсиет закинув, робота бажає кращого

звичайно все не лише від батьків залежить - діти різні з різними розумовими даними, одні посидючі і працьовиті , інші крутьверті і ліняться
але з самого початку пустити дитину на самоконтроль в школі - це перший напрямок до того що дитина не буде зацікавленна в навчанні.
адже бачить що батькам все одно, а для чого їй ще не розуміє.
думаю батьки обовязково мають бути активно присутні біля дітей під час навчання. Щоб можна було і вчасно підказати, пояснити, зацікавити дитину до предмету.

а те що хлопчик пише в школі так а вдома так - це лиш початок. набє руку , дякуючи мамі, і буде в школі гарно писати. лиш би мама не здала позиції.
:гуд:

[quote="krapk@"]чо має звикнути? Треба не робити замість неї а робити з нею, і то лиш на початках, щоб дитина зрозуміла як все-таки правильно. А підказати-підгадати, то мабуть конче треба в любому віці. [/quote]


Згідна.школа сьогодні надто важка, щоб вимагати від дитини відразу в 6 років самостійності.

Сьогодні день охорони псих.здоров"я, то я нещодавно прочитала чудову книгу "діти- тирани". Вони виростають через те, що не мають дитинства. Якраз завеликі покладені на дитину обов"язки сприяють цьому. АЛЕ ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВСЕ ТАКИ ВІД ДИТИНИ! Хто зна, я ж не знаю, можливо якраз твоя зараз і вже готова до такої самостійності. Дивись в динаміці.