Дійсно діти різні. Моя в 2.10 пішла в садок з радістю, без плачу. На третій день залишилася спати. І до сьогодні в садок з радістю, бо там друзі.

Н у і ми перечекали. Нам скоро 4-ри. Почали ходити до обіду по - домовленості. Не можу сказати, що він аж горить бажанням іти в садочок. Але я його попросила, а він погодився. Коли забираю - то веселий. Багато розказує за друзів, що робили, як бавилися. Тому, на все свій час. Я не змогла через силу водити. Та й у нашому випадку, це могло б погано закінчитися. Він ну дуже емоційний хлопчик.

Писала колись про старшу, що ніяк та адаптація і не пройшла. Плакати перестала в старшій групі аж взимку і ходила до обіду.
Златочка пішла в 3.3. до того пішла по бажанню в 2.5 походила норм тиждень, потім сказала що не піде ніколи то я дала їй час дозріти. Цього року пішла без проблем, правда ходить до обіду. Інколи має вихідні.
З свого досвіду зробила висновки, що кожна дитина готова йти в різні періоди, але після 3 років це набагааато легше дитині. Якщо є можливість дати дитині дозріти і не чекати поки переплаче, не знаю що можна доказати собі чи дитині оцим перечікуванням.
Ну і згадуючи стреси, які мала мала зі старшою коли мені треба було йти на роботу а вона не хотіла в садок. То не тішуся ні тими грошима, що заробила ні роботою. Але з цього досвіду винесла багато життєвих уроків.

[quote="Olyana"] Чи почекати поки всі дітки виплачуться? :impossible: [/quote]

Як варіант. Переважно, за місяць-півтора більшість дітей адаптується, то вже плачів менше. Може їй тоді буде психологічно легше.

В мене малий плакав цілий рік по 10 хвилин.Але виходу не було, то ходив. А одного хлопчика таки забрали, бо він нив цілий день.

[b]Vikibee[/b], у мене по характеру схожий дуже. Зі мною він герой, коли знає, що я є. Після минулорічних спроб він навіть будь з ким крім мене і чоловіка не хотів лишатися вдома чи в дворі( дідусь, бабуся, мої сестри), хоча раніше з тим проблем не було. Якось помалу то подолали, бо я ходила в автошколу і прийшлося. Буду пробувати далі з садком . Подивимося. Найважче ще те, що ще Вероніку маю з собою таскати і будити її зранку, а ми всі сплюхи...

[b]Sam[/b], мені це до болю знайомо, на жаль( мене з першого вересня знову чекають плачі т.п. Минулого року ходила з ним 1,5 місяці. В мене такі крики, що ви собі і не уявляєте( одного разу таки лишила самого: подзвонили, сказали, що спить, бо перед тим кричав 2 години, з крику впісявся і заснув на підлозі. І садок приватний, дівчатка бігали коло нього, як біля збитого яйця. Забрала. Були у психолога. Порадила не чіпати, спробувати після 4-х років. Інтроверти - вони такі. До слова, на вулиці ну дуже активний, до дівчаток зачіпається, на велику ганяє навипередки, веселий, грається, але коли я є. Як тільки лишу самого (з дітками у дворі закритому) - все, я хочу додому. І крапка. Каже чоловік, щоб сиділа з ним до школи вдома і не чіпала дитини.

Sam, як я тебе розумію... ну старша моя вже нормально ходить. Вже їй цікавіше. А менша поки ніяк...(

Ой, я щойно з садочку. Не знаю, такий стан, що аж плакати хочеться. Ми в яслі минулого року ходили аж тиждень, поки я ходила з ним групу, останній день, його закрили в групі і за 10-15 він верещав, а його не випускати. Вихователь порадила зробити перерву місяць, в результаті ми не ходили рік.
Цього року Матвію вже 3.8, ми перевелися в новосновосформовану молодшу групу. Прийшли перший раз, то майже дітей не було і вихователів теж ( поїхали на похорон), то він погрався 1-1.5 год і пішли додому. Вчора вихователька дозволила бути з ним і з малою в групі. А сьогодні вже інша вихователька не дозволила мені заходити. В результаті він не захотів йти. Двоє з малою ридали в роздягалці і я не витримала і пішли додому. Не знаю як його туди завести, треба щоб якось зацікавили, але виховательки не особо старалися, я знаю, що мій не один такий, але хоча б в групу завели б.

Розкажу нашу історію. Обоє мої донечки дуже хотіли йти у садочок. Я їм багато розповідала, показувала їх садок, гуляли там. Вони у мене компанійські, люблять з дітками гратись. Словом - у них була сформована у голівці гарна картинка. Коли прийшлось до діла: ступор. Ми в групу - а там плач і рьов :cry: :scare: діти двері вибивають. Мої з переляканими оченятами і запитаннями типу "чому дітки плачуть" не хотіли заходити в групу. Старша, правда, все ж ішла зі сльозами (але їй на той час було вже 3р.) і вона більше розуміла, що мамі треба на роботу і йшла. Лише питала чи хтось її забере пошвидше. А менша цього року пішла в ясельну групу (2,6 р.) Коли водила сестричку, то дуже хотіла ходити в садок. А коли прийшлось самій - :dash: діточки ще маленькі і всі плачуть, і вона починає тулитись і ніяк не хоче залишатись. Водить чоловік і ніяк вже 2й день не наважується залишити. Забирає додому... я в ауті.... не знаю яким чином поступати і як бути? Добре, що поки є з ким лишити дома. А як не буде можливості...? Чи почекати поки всі дітки виплачуться? :impossible: