[modtext]Питання, які не стосуються особи о. Мартина, а віросповідання та міжрелігійних відмінностей будуть перенесені у відповідний консультативний розділ. Прошу надалі спілкуватись там. Дякую[/modtext]

Харизмати потрібні... тільки завжди є прохання щоб дотримувались вони приписів церкві.

Я виходжу з хати коли ніч і приходжу додому коли ніч. В Катедрі є більше священиків ніж на інших парохіях, але у нас більше роботи, і так завжди якась робота, робта для всіх. Крім загальних спільних робті (Служба Божа, Сповідь, Хрещення, Вінчання, Похорон, благословення тощо) в Катедрі я відповідаю за катехизацію. Я працюю над газетою Катедра, пишу щоразу до неї статті, веду Недільну Школу для дорослих кожної неділі, друкую різні катехитичні матеріали. Крім того, я працюю Захисником подружнього вузла в Єпархіальному Трибуналі (я захищаю святе таїнство Подружжя у справах де його важність скаржують розлучені особи), а також я заступник провінційного капелана "Віри і Світла" в Україні (це християнський рух для розумово-неповносправних осіб). Також веду певну наукову діяльність в Українському Науковому Богословському Товаристві. Крім того всього приходиться мені часто виступати на конференціях: недавно тому мав виступ на міжнародній конференції молодих християнських лікарів в англійській мові, наступного тижня буду мати доповідь в Українскому Католицькому Університеті на тему: "Розумово-неповносправна особа у світлі папських енцикліків Івана Павла ІІ, Павла VI, та Венедикта XVI"

В нас у дома не бракує образів та ікон, у мене повно релігійних книжок, і так, у нас теж не бракує котів. Хоча на мою скромну думку, менше часто означає більше, повинен бути певний смак і дотримування канонів щодо місця і порядку поставлення образів та іконів у хаті. Також побожність ніколи не вимірувалась числою образів в хаті. Хоча в нас в кожній кімнаті є образи, ікони і також в коридорі є мій улюблений образ "зустріч Ісуса з Марією (сестрою Марти)", панує певний порядок, стиль і еститичний вигляд і богословська причина чому певний образ якраз там і висить.

Nelya написав:Марія там вже все котами обставила

ггг. Ну ми бачили тіко туалет і кухню і кімнату Анни-Марії. А ще ж є ванна, якась гостинна :grin: . Може якраз то і є місце суто для фантазії отця Мартина ;-) :oops:

happymami написав:Чомусь існує стереотип, що в квартирі священика все має бути обставлено образами, хрестами, релігійною літературою, тощо. Як у вас?

Думаю, о. Мартин мені пробачить. Люба, Марія там вже все котами обставила: картинками, статуетками... ;-)

Отче, як ставитеся до харизматів?
Я бачу, як на деякиї парафіях священики приходять додому аж коли темно і йдуть, коли ще всі вдома сплять. У вас така ж робота? Чи в Катедрі трохи більше священиків і у вас робочий графік менш насичений? Чи є у вас свій напрямок діяльності в церкві (ну так як один священик, приміром, займається молоддю на парафії, інший - дітками, ще інший - Марійською дружиною, а хтось господаркою)? Чомусь існує стереотип, що в квартирі священика все має бути оьставлено образами, хрестами, релігійною літературою, тощо. Як у вас? Ваша квартира суттєво відрізняється від квартири звичайних собі прихожан, скажімо, навіть не надто віруючих?

Перший раз приїхав в Україну ще за СССР. Це було у серпні 1990 році. З того часу часто приїжджав до родини у Львівській та Тернопільській обл.

Була цікавість, хотілося набути певний досвід.

Познайомився з Марі на весіллі в Андрія Підлужного. Я був запрошений з боку молодої, Вона (троюрідна сестра молодого) прийшла подивитись на тодішні зірки української естради (Ларі Він, ОЛександр Пономарьов які тоді співали на весіллі свої пісні), а побачила мене... так і все почалось....

Розкажіть, будь ласка, історію знайомства і кохання з Марі. :)

о.Мартин написав: Бажання приїхати в Україну прийшло десь у 1995 році в кінці студії.

А з відки взялось таке баження? Ви до цього були на Україні? Бачили якісь проблеми, які хоті вирішити?

Аватари для форуму сам обираю. Хоча зараз не маю великого вибору... підкажіть де можна побачити більше аватарів!!

Сповідник користується інформацією, яку чув тільки під час самої Сповіді. Тому що існує строга таємниця Сповіді для священика, він як сповідник, навіть не сміє думати про те що чув під час Сповіді, тим більше якщо це знайомі. Все що сказано під час Сповіді - там і лишається. Якщо знайома моя сповідається з того, що зрадила чоловіка і ніхто про це не знає, я (після Сповіді) повинен поводитись з нею так ніби я нічого про це не знаю, або ніби нічого не сталось...
Також священик не фільтер під час Сповіді. Гріхи, бруд, тощо не йдуть "через" нього... Він тільки свідок, адвокат, суддя який вислухавши гріхи (злочини) видає покуту (вирок).

Дуже дуже дуже рідко буває що моя особиста думка на якесь питання розходиться з офіційною позицією церкви, хіба що у питаннях, про яких можна спорити. Я не з таких щоб промовчати... краще про сумніви говорити.

Народився в м. Свіндон, округ Вільтшер, Велика Британія, там і пройшло дитинство. Від 13 років (1983) моя юність пройшла в Римі, Італія. Там навчався в Папській Українській Малій Семінарії до 1988р. Так що з вересня по червня я перебував в Італії, а літом приїжджав додому на канікули.

Коли саме відчув що хочу бути священиком? Напевно десь у років 15... У мене було ясне бажання, я знав чого я хотів. Бажання приїхати в Україну прийшло десь у 1995 році в кінці студії.

А в якому місті ви народилися і де пройшло ваше дитинство, юність?
Коли саме відчули що хочете бути священиком?