TanichkaMuran » 01 березня 2016, 14:46
Я теж люблю ту книгу, вже 3 рік перечитую.
У мого чоловіка великі амбіції, тай я горджуся ним. Розумію що зупиняти його неправильно. В тій же книзі прочитала : краще мати 10% від 100% чоловіка чим навпаки. Це тяжко, коли чоловік "в роботі", мало часу ми разом проводимо, але він завжди такий щасливий повертається.
Одного разу "засів там в печері " (хто читав МУЖЧИНИ С МАРСА..., ЗРОЗУМІЄ), кілька днів не додзвонитись ,ні слуху про нього. Він як прийшов ввечері, я почула, пішла в спальну "надулась" типу говорити з ним не хочу, думаю "ну все, капєц тобі, слова не скажу" ,а він такий щасливий повів мене до компютера, ті червоні очі аж світяться від радості, показує мені свій шедевр. Рохповідав, що такого до нього ніхто не робив, що ніде відеоуроків не знайшов, що мусив сам додумуватись, якась інфа тілька на іноземних мовах, мучився-мучився...і зробив. ТОді це б ула перша спроба зробити віртуальний тур по квартирі. Так красиво вийшло! Я зразу всі обіди забула. Тоді я прийняла "чоловіки вони такі" , хочуть подвигів, чогось досягати.
Я теж проти заробітків. В мого чоловіка тато зажди був закордоном, але вони з мамою завжди сварились, він там не заробляв а від неї ховався. Я не хочу щоб у нас так було, але зараз мушу терпіти. Буду просити щоб це останній раз, але в нього в голові америка, бо там закони позволяють з нерухомістю крутити, сама на свою голову підкинула йому книжку Кіосакі "Богатый и бедный папа".
Бачу що він задоволений що не вказую йому що робити, що не забороняю, він задоволений що мене не треба запитувати чи можна, така та чоловіча гордість.
але є звісно те чого я не допущу, мабуть ,краще про це говорити "по жіночому"- "я без тебе не справлюсь ...бла-бла"
Я теж люблю ту книгу, вже 3 рік перечитую.
У мого чоловіка великі амбіції, тай я горджуся ним. Розумію що зупиняти його неправильно. В тій же книзі прочитала : краще мати 10% від 100% чоловіка чим навпаки. Це тяжко, коли чоловік "в роботі", мало часу ми разом проводимо, але він завжди такий щасливий повертається.
Одного разу "засів там в печері " (хто читав МУЖЧИНИ С МАРСА..., ЗРОЗУМІЄ), кілька днів не додзвонитись ,ні слуху про нього. Він як прийшов ввечері, я почула, пішла в спальну "надулась" типу говорити з ним не хочу, думаю "ну все, капєц тобі, слова не скажу" ,а він такий щасливий повів мене до компютера, ті червоні очі аж світяться від радості, показує мені свій шедевр. Рохповідав, що такого до нього ніхто не робив, що ніде відеоуроків не знайшов, що мусив сам додумуватись, якась інфа тілька на іноземних мовах, мучився-мучився...і зробив. ТОді це б ула перша спроба зробити віртуальний тур по квартирі. Так красиво вийшло! Я зразу всі обіди забула. Тоді я прийняла "чоловіки вони такі" , хочуть подвигів, чогось досягати.
Я теж проти заробітків. В мого чоловіка тато зажди був закордоном, але вони з мамою завжди сварились, він там не заробляв а від неї ховався. Я не хочу щоб у нас так було, але зараз мушу терпіти. Буду просити щоб це останній раз, але в нього в голові америка, бо там закони позволяють з нерухомістю крутити, сама на свою голову підкинула йому книжку Кіосакі "Богатый и бедный папа".
Бачу що він задоволений що не вказую йому що робити, що не забороняю, він задоволений що мене не треба запитувати чи можна, така та чоловіча гордість.
але є звісно те чого я не допущу, мабуть ,краще про це говорити "по жіночому"- "я без тебе не справлюсь ...бла-бла"