nelly написав:

TanichkaMuran написав:Я на форумі новенька, хочу набрати побільше повідомлень, тому і пишу на теми які наводять мене на роздуми.

Ви з кимось поспорили чи як?

мабуть

TanichkaMuran написав:Я на форумі новенька, хочу набрати побільше повідомлень, тому і пишу на теми які наводять мене на роздуми.

Ви з кимось поспорили чи як?

TanichkaMuran написав:я думала над цим , але в польщі дуже категорично відносяться до прививок, там неможливо відмовитися, тай там квартиру зняти дорого, чоловік в гуртожитку живе.

Неправда, можна відмовитися від прививок в Польщі.

Знаю декілька дуже гарних сімей, в яких чоловік змушений був поїхати закордон, стати на ноги і тоді забирав уже дружину з дітьми. Для них це був дуууже важкий період, але вони тепер разом і в тих умовах життя до яких прагнули.
Дуже важко поїхати відразу усією сім"єю (з малими дітьми) закордон. Хіба чоловік відразу буде мати високо оплачувану роботу, щоб мати змогу утримувати там всю сім"ю.
Усі люди різні, усі сім"ї різні, інколи може й варто пожертвувати тією розлукою...

я думала над цим , але в польщі дуже категорично відносяться до прививок, там неможливо відмовитися, тай там квартиру зняти дорого, чоловік в гуртожитку живе.

TanichkaMuran а чому не їдеш в Польщу?? там разом жити.

Я теж люблю ту книгу, вже 3 рік перечитую.
У мого чоловіка великі амбіції, тай я горджуся ним. Розумію що зупиняти його неправильно. В тій же книзі прочитала : краще мати 10% від 100% чоловіка чим навпаки. Це тяжко, коли чоловік "в роботі", мало часу ми разом проводимо, але він завжди такий щасливий повертається.
Одного разу "засів там в печері " (хто читав МУЖЧИНИ С МАРСА..., ЗРОЗУМІЄ), кілька днів не додзвонитись ,ні слуху про нього. Він як прийшов ввечері, я почула, пішла в спальну "надулась" типу говорити з ним не хочу, думаю "ну все, капєц тобі, слова не скажу" ,а він такий щасливий повів мене до компютера, ті червоні очі аж світяться від радості, показує мені свій шедевр. Рохповідав, що такого до нього ніхто не робив, що ніде відеоуроків не знайшов, що мусив сам додумуватись, якась інфа тілька на іноземних мовах, мучився-мучився...і зробив. ТОді це б ула перша спроба зробити віртуальний тур по квартирі. Так красиво вийшло! Я зразу всі обіди забула. Тоді я прийняла "чоловіки вони такі" , хочуть подвигів, чогось досягати.
Я теж проти заробітків. В мого чоловіка тато зажди був закордоном, але вони з мамою завжди сварились, він там не заробляв а від неї ховався. Я не хочу щоб у нас так було, але зараз мушу терпіти. Буду просити щоб це останній раз, але в нього в голові америка, бо там закони позволяють з нерухомістю крутити, сама на свою голову підкинула йому книжку Кіосакі "Богатый и бедный папа".
Бачу що він задоволений що не вказую йому що робити, що не забороняю, він задоволений що мене не треба запитувати чи можна, така та чоловіча гордість.
але є звісно те чого я не допущу, мабуть ,краще про це говорити "по жіночому"- "я без тебе не справлюсь ...бла-бла"

Ситуації дійсно різні, треба знат особисту ту людину і сім'ю щоб якось можна було судити. На рахунок заробітків я теж категорично проти. Кілька років тому мій чоловік теж хотів їхати, вже навіть щось організаційно взгадав, то я таки всіма аргументами і плачами його від цього відмовила. Один з аргументів був таки, що наша сім'я розвалиться як він поїде.
Але в бажанні чоловіка їхати на заробітки не думаю що завжди винна жінка. Чоловіки по своїй суті (і це вважаю дуже правильним) хочуть забезпечувати свою сім'ю і свої амбіції. Переважно хто вже спробував заробляти хоч 500-1000 дол в місяць десь закордоном, той практично ніяк не може піти ту на роботу. Плюс якщо це якісь ремонти чи щось подібне, то вже людина в тому застрягає по вуха.
Десь на форумі дівчата писали про дуже корисну книжку "откровенние женствинности" чи якось так, то там однозначно написано, що заробляти гроші на сім'ю має чоловік.
А то вже як кому получається, але таки трохи правда в тому є, бо таки жінка періодично вілучується в декрети, та й ті дітки потребують довго якоїсь турботи. Але мій пунктик таки чоловік-татусь має ночувати завжди вдома, тобто робота далеко від дому неприйнятна

Мій чоловік не хотів нас залишати , але треба виплатити кредит.
Він стільки працював не тому що у мене забаганки чи я хочу багато грошей...працював бо треба було ,бо коли щось відкриваєш треба на початку вкласти багато свого часу і сил, а крім того ще й оплачувати за оренду, платити кредити, і мати на прожиття, тай доводилося.
Тема обговорення заставила мене замислитись ,що і у нашому житті виник період коли ми були на межі ,коли просто зрозуміли що так більше жити не можемо, точніше чоловік зрозумів нарахунок себе. Як тільки вже можна було пустити роботу агенції на самотік, вирішив поїхати закордон ,щоб попрощатись з кредитами.
Я ніколи не бачила його таким виснаженим, але і зупинити його не могла, не я над ним сиділа щоб він по ночам не спав ,він сам цього хотів, бо йому було цікаво реалізувати в життя ту ідею, допомогти другові, щось створити.
Ви щось радите не знаючи ситуації. Звісно, мені було цікаво про себе почути "таке" , побачити як ця ситуація може збоку комусь здатися.
Я на форумі новенька, хочу набрати побільше повідомлень, тому і пишу на теми які наводять мене на роздуми.

Кожен, хто пише на форумі, чи соцмережах, має бути готовий до того, що будуть давати поради та інше... Для цього, власне, форум і є. А якщо я не хочу зачіпати якусь тему, то не пишу про неї і все. І ніхто не допомагає жити А деколи, навпаки, хочеться якоїсь поради, а часом і не хочеться, але треба.