Інцидент стався на вихідних на вул. Живова навпроти зупинки "Ринок". Тернополянка просто йшла по вулиці, коли її зупинив нібито торговий агент. - Я дуже відкрита і вихована людина, тому не можу просто пройти повз, коли до мене звертаються, - розповідає тернополянка Юлія. - Чоловік казав, що він з місцевого торгового центру, але з якого саме магазину не уточнив. Схопив мене за руку, і дивлячись в очі почав задавати запитання. В нього були дуже гіпнотичні очі. Питав чи маю 30 гривень на придбання пробника. Я відповіла, що ні, бо розуміла, що варто тільки дістати гаманець, як грошей не стане. Я таке по телевізорі бачила, що гіпнотизери спочатку доторкаються до руки, потім до плеча, а потім задають три запитання, на які людина має відповісти "так", весь час тримаючи зоровий контакт - так було і в мене. Коли він сказав "Може маєш телефон або золото?" я остаточно зрозуміла, що це гіпноз. Я висмикнула руку, а він знову мене схопив, але мені таки вдалось від нього відійти. Розповідаю все це, щоб люди були уважнішими з незнайомцями і не потрапили у подібну ситуацію. Дівчина запам"ятала лише те, що чоловік був смуглявий, високий, чорнявий та мав гіпнотичні карі очі. Після зустрічі з чоловіком дівчині стало дуже погано, - вона відчуавла головний біль, нудоту, втому.
l

І ще про мову з сьогоднішньої пошти, поки є хвилька: "Полинівка" - неправда, вживається (сама бачила в якихось меню), "харциз" (навіть "харцизяка"!), "свічадо", "руханка", "лаґомина" (через "ґ") - цілком собі ще не вмерли)), - а от "зільник" і справді вже, схоже, безповоротно став "вазоном", і "шняга" вже знов "жабою" навряд чи стане)), і "туркусовий" колір - нема ради, вийшов з ужитку...

При цій оказії: мене часто питають, що (кого) краще читати, щоб швидше навчитися гарної української мови, - так от, маю, крім звичайних порад (читайте класиків, читайте В.Мову-Лиманського, Лесю Українку, Підмогильного, і т.д.), один важливий "тіп". Хочете по-справжньому засмакувати українську, відчути, щО це за мова й які прісні з неї змивки вам зливають по ЗМІ, - пошукайте по букіністичних і не пожалійте, якщо знайдете, грошей - на 8-томник Мопассана, вид-во "Дніпро", 1970-1972 (акурат до початку репресій встигли - через рік це видання вже в пресі пропонували "вилучати у передплатників"!). По-перше, Мопассан і сам собою вартий уваги прозаїк)), тож приємна лектура вам ґарантована, а по-друге, і це головне - в тому 8-томнику зібрано було, може, найблискучіший український перекладацький пантеон 20-го ст., тобто цілий оркестр мовних віртуозів екстра-класу: від В.Підмогильного, М.Рильського, Ірини Стешенко та інших з ґенерації "розстріляних" і аж до Івана Світличного (ще натоді не посадженого) включно. І ось ці 8 томів дадуть вам те, чого, на жаль, абсолютно негодне забезпечити сьогоднішнє інформ. поле, - відчуття ЖИВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОСВІЧЕНОГО КЛАСУ НЕРАДЯНСЬКОГО ХОВУ. Райська насолода!)))

Звісно, це не значить, ніби саме таку мову, як там, треба "реставровувати" (та й неможливо це!), - але щоб відчути, як вона, ще не скалічена сталінською цензурою, ллється (лилась), отетеріти від забутої ідіоматики (це окремий важливий вирубаний пласт - замість того ми всі заговорили цитатами з радянських фільмів, які продовжують утримувати нас у полоні радянської ж таки реальности!), взагалі, "підкачати" мовні м'язи - це найкращий, який знаю, тренажер (сама часом, коли чую, що "козли" витоптали мозок до суцільного ненормативу, беру з полиці том і перечитую власне з цією метою - глибинного мовного занурення) А ще ви отримаєте в дар цілий шар лексики, який було просто фізично "вирізано" з укр. мови разом із його носіями - і українці мусили завчати його наново вже з рад. фільмів про "красіву бєлогвардєйску жизнь", і тому сьогодні по перекладних книжках у нас калькою дружно їдуть "двуколки" замість бричок, герої зустрічаються на "кінських бігах", замість на перегонах, а куховарки, замість прекрасно відомого й нашим предкам холодцю з чечуги, готують "заливну стерлядь" (і нікому вона кісткою в горлі не стає!))). А в моєму улюбленому "Мопассані для шістдесятників" цілий цей світ іще наввипередки щебече по-українському, і жирандолі й зільники - ще живі слова живої мови... Словом, щиро раджу (і для оцифровки мережевим моволюбам також!).