Не знаю, вийшла я перший день на роботу, мала весь день гарно поводилась (з бабусею була) а от під вечір вже просила мами.
Тож коли я вдома стараюсь по максимуму часу з донькою проводити!

а мені здається, що це ти, мала-карта, більше переймаєшся всією ситуацією, ніж Ромчик. І ти за ним більше скучаєш, ніж він за тобою ))

і от я вже 2 місяці працюю.
ЩО можна сказати.
Дитина в 2 роки і в 2 з половиною - це зовсім різна дитина.

І ще перед виходом на роботу чоловік підкинув одну халтурку, і хоч я на нього злилася і сварилася, але дуже рада, що робила ту халтурку, бо малий звикав по трохи бути без мами (бо з власної ініціативи нєкоториє гуляти з дитиною не сильно бажали :evil: ).

Ромчик скучав перші дні (але не надто сильно, бо вже мав досвід "майже працюючої мами"), зараз скучаю більше я. Але все-одно, ще скучає.

Ой, Іра, КЛАСНО!!!!!!!!!!
Я сама з тобою тішуся :aaaaa:
Бач як воно є на раз, зате вже психологічну підготовку пройшла :girl_hospital:

дівчата, у нас все ще раз перестаканилось і я домовилася, що на роботу вийду потім :) З літа чи пізніше.

І хоча я вже майже звиклася з думкою, що буду залишати малюка так на довго, але я рада, що зараз зможу бути з ним - ще не натішилася

От так от :aaaaa:

я ще й досі, часом, переймаюсь тим, що старшу вже, практично, не виховую...але, дивлячись як їй садочок йде на користь і як вона там розвивається-бачу, що тут більше мої "мухи", аніж реальні якісь проблеми. Думаю, якщо є потреба виходити на роботу-то за неї треба хапатись, бо в наш час-хороша робота -це велика рідкість! Звісно, якщо в ній є потреба... от, наприклад, я підробляла по пару годин в день-залишала малих на чоловіка... не стільки з фінансових причин, а тому, що це було мені особисто необхідно...і так приємно побачити і переконатись, що ти ще багато чого можеш-помиму читання казочок і вкладання спатки. Але тут кожна дитина-індивідуальна і кожна мама -також.

Якщо є можливість посидіти до 3-х років, краще посидіти з дитиною. Дитина від 2-х стає такааа цікава. Стільки кожний день нового.
Я вийшла на роботу як старшенькій було 3. До другого декрету треба було 2,5 місяці пропрацювати. В садочок вона ходила теж десь 3 місяці. То поки ми ходили на півдня, то ще було нормально. Пішла на цілий день. То такі істерики були в дитини. Ще й одна вихователька була така ... кричала на тих дітей несамовито. Її діти боялись. Мала хворіти почала. Я на тій роботі пеклась, не могла зрозуміти, що я роблю ТУТ, коли моя дитина плаче ТАМ. І забирали ввечері заплакану дитину з садочку.
Якщо можливість краще вдома з татом-бабою. Бо як підете в садок зараз, то слабувати будете стопроцентово.
Якщо на роботу , то обов'язково щоб хтось вмыв вкладати на дений сон, а також годувати. А також ввести в курс тата, де які штанята-кофтинки (бо чогось для них то складно).
Я як приходила з роботи, то мала мені на руки і ми так обнімались з півгодини, а потім починали щось їсти, прибирати і т. д. Мабуть дитині треба було фізично відчути маму.

Ір, я не знаю обставин, які тебе штовхають на роботу..
Але я б мабуть шукала якусь роботу поки шо на півдня. Не на цілий.

mala-karta написав:а вас не гризе те, що, фактично, вже не ви воховуєте свою дитину? Ну, не так як раніше - практично 24 год на добу, а бачите тепер по кілька годин і вихідні?

ну от власне, про шо я й кажу тобі - важче буде тобі. Гризтиме тебе. Ше й як гризтиме

не буду на лікарняних так часто - не пустять.



Дівчата, котрі працюють, а вас не гризе те, що, фактично, вже не ви воховуєте свою дитину? Ну, не так як раніше - практично 24 год на добу, а бачите тепер по кілька годин і вихідні?
Ну, котрі не працюють - теж з задоволенням вислухаю вашу думку.