Ми сьогодні з малим переходили дорогу. І він не хотів йти за руку, а ще й там світлофора не було. Я таки взяла його за руку і перевела. І в нього почалась істерика, сльози котяться такі великі по щоках. Він вирвав свою руку йде за мною заді і кричить. А тут якраз бабки продавали, щось. Одна до мене каже, що мамо подивіться дитина плаче. Кажу та я чую і дальше йду, а малий за мною. Як почали ті баби говорити, що то я за мама, дитина так плаче, а я собі йду, не звертаю увагу, а він біжить і які в нього великі сльози котяться. І від них я почула собі вслід багато чого нового про себе. І чого всі стараються "помогти" коли в дитини істерика на вулиці.

Ех, дівчата просто ми хочемо як краще і щоб все було тихо і спокійно а я тепер кажу якщо бігають і граються то значить з ними все в порядку. а істерики...то хто його знає чого з ними так виходить? діти не вміють контролювати свої емоції, свій гнів, своє розчарування і найлегший спосіб то покричати, поплакати і так негатив випустити. і з нами ж таке трапляється хоч ми давно вже і не діти :wink:

[b]nelly[/b] у нас все точно, як ти описала. З одного боку, ніби нормальна адекватна і добра дитина, а часом як зайде... Теж так само часто "заходить", коли приходимо додому, і тут виявляється, що ти перша зайшла в двері, а я хотіла бути першою, або я хотіла порахувати сходинки і т.д. Одним словом, щось таке, що назад вже не вернеш. І всілякі спроби ігнорувати її поведінку не вдаються, бо вона ниє і кричить, розкидає речі, і таке враження, що, як ти кажеш Неля, вона хоче встряски. Бо потім як вже не витримаю і накричу, розверещуся на неї, тоді вже проступають сльози у неї, вона починає гірко плакати і тулитися, на тому істерика закінчується. А так щоб спокійно все завершити - то рідко вдається.

І мене то так нервує, що через якісь дрібниці малий крищить-верещить :crazy: То вдягтися, то якусь машинку не може знайти, то йому вже печиво подавай, тут і зараз, і ніяк інакше. А роздує так, ніби це трагедія всесвітнього масштабу. Ну може для нього то так і є, бо дуже дорожить своїми речами/тілом і все йому здається суперважливим, але мені така поведінка реально мозги виносить. А за хвилину йому все пройде, а я ще довго в тому стресовому стані перебуваю :cray:

От в мене питання, як навчитися правильно сваритися з дитиною :crazy: :crazy: :crazy:
Моя Маргаритка ніби тиха нормальна адекватна дитина. Але бувають такі моменти а це зазвичай коли ми виходимо з дому або прийшли і треба швидко роздітися і помити руки, то сідає на порозі і за якусь дрібницю такий скандал роздує що я просто випадаю в осадок. І саме головне спокійна врівноважена розмова ні до чого не призводить, а от коли ми пересваримося що певно сусіди думають що я супер-псіх все стає на свої місця, хочеться їй моральної встряски чи що. Але проблема в тому що я хочу донести до неї що вона не права а їй паралельно. Пробачення за свої проступки прошу в неї часто а от вона не просить а я не хочу щоб це було я сказала вона попросила :cry: Я потім ображаюся, але чи можна так??? І хто з нас мала дитина :sad: :sad: :sad:
Читаєш читаєш, врівноважуєшся-врівноважуєшся, а потім вся робота на нуль...

[i]Прихований текст[/i]
можливо тут знайдете щось цікаве для себе

[b]Янголятко[/b] В нас приблизно в такому ж віці теж таке було. Лягав на землю і бив руками-ногами. Нема різниці, чи вдома, чи надворі. Було це не дуже часто і не дуже голосно, але трохи напрягало. Тривало недовго, потім саме пройшло. Зараз практично такого не робить. Думаю, це особливості віку.
[b]Параїл Юля[/b] Ще недавно малий теж плакав, як татко зранку йшов. А потім ми почали махати па-па через вікно, зробили такий собі ритуал, і тепер вже не плаче. Біжить до вікна ще до того, як тато вийде з дому :ha: А на реакцію людей я навчилася уваги не звертати. Це моя дитина, тому те, що думають про неї (чи про мене) інші, мене мало хвилює. Таке враження, що більшість людей ніколи не мали своїх дітей і не розуміють, що не завжди можна дитину контролювати. У нас взагалі суспільство не толерантне до дітей, батьків і навіть вагітних. Побільше б поваги, уваги і розуміння...
Трохи не по темі, але в яку школу раннього розвитку водите своїх діток? Ми були на пробному занятті в Промінчиках, то щось не дуже сподобалось :confused:

І в нас істерики кожного дня, кричить, вигинається, стукається головою((( Якщо щось не по його, чи пішли туди куди не хоче і постійно коли чоловік кудись йде. Тиждень назад їхала до мами і чоловік проводив нас, то коли пішов малий так кричав, що чув весь автовокзал, всі люди в автобусі на нас дивилися, а замовк коли почали їхати і сидів тихенько три години. Коли дома то стараюсь не звертати увагу, трішки покричить і заспокоюється. На вулиці намагаюсь якось заспокоювати, але в мене це погано получається. Ми ходимо в студію ранього розвитку, коли я була з ним істерики також були частенько, а зараз він залишається сам на дві з половиною години і без мене ні разу ще не істерив.

У нас перша істерика :impossible: Донечка ще зовсім маленька - рік і місяць, а вже так істерить! Вона в нас дуже активна, але завжди була чемна і уважна.
Ми ходимо у школу раннього розвитку. Донечці дуже подобається і я вже бачу перші результати. Але от минулого разу наша Евеліна захотіла одразу сідати за столик (вони там малюють). Я її забрала назад, а вона падає на підлогу, товче ногами і верещить :cry: Я взяла на руки і хотіла обійняти, а вона викручується і далі падає. Тоді посадили за стіл - вмить тихо. Поки малювали дитина була спокійна і зосереджена, але коли всі встали зза столу моя дитина знову здійняла крик і впала на підлогу. Я старалася стояти поруч і спокійно спострігати, але згодом допомогло лише дати груди.
Що робити??? І що буде далі??

з нинішньої практики:

малий не хотів лягати спати в обід, хоча вигулявся і втомлений. капризує, кидається памперсом, іграшками, істерить. прошу, пробую домовлятися - нічого не помагає, найшли жалі... ліг на коврик і стогне, ниє протяжно так.
лягаю біля нього і дивлюся відсутнім поглядом. хвилин пять - і дитина встає, підходить до мене і каже "пожалій Кіка". мир миром, пішли спати...

якби сварилася, стояла на своєму, намагалася насилу впхати в памперс - істерика би затягнулася на годину, не менше...