Глобальні оголошення!



Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Дивом"

Відповісти Відповісти

Смайлики
:arrow: :wink: :yes: :nea: :ha: :hi: ::Р: :crazy: :sad: :impossible: :scare: :aggressive: :dash: :ireful: :cry: :cray: :В): :new: :=): :rose: :kiss: :confused: :pardon: :aplo: :clapping: :dance: :dreams: :love: :bad: :mamba: :***: :cleaning: :working: :help: :dokter: :(): :+++:
Більше смайликів
BBCode увімкнено
[img] увімкнено
[flash] вимкнено
[url] увімкнено
Смайлики увімкнено
Огляд теми
   

Розгорнутий вигляд Огляд теми: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Дивом"

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 27 квітня 2016, 08:16

:love: Дякую, Наталі, подарунок відіслано! Шукай в себе на емейл

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення Наталі » 06 квітня 2016, 22:27

Я люблю Тебе моя маленька! Моя донечко! Вже скоро Ти народишся. Я дуже хочу побачити Тебе, моя красуне! Чекаю на Тебе. Лише кілька годин розділяють нашу зустріч. Якою вона буде? Я спокійна, значить, все буде добре. Чекаю на Тебе. Хочу обійняти Тебе і нікуди не відпускати. Хочу взяти Тебе на руки, притулити до грудей, покрити поцілунками. Ми зустрінемось дуже скоро. Чекаю на Тебе, моє щастя, моя доню!

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 04 квітня 2016, 23:26

ЗАЛИШИЛОСЬ 2 дні.
Чекаємо в цій темі на ваші есе, за які будемо активно дякувати (за мої під назвою автора Марія Хомів, можна не дякувати :))
Вебінари дуже чудові.

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 04 квітня 2016, 23:24

Дотик до суму
Що вона скаже їй? Жінці, яка понесла таку втрату. Психотерапевт добре знала історію її життя: бажана вагітність і післяпологова втрата дитини.
І хоч пройшло вже декілька років - краще жінці майже не ставало.
Як ж вона не любить працювати із втратами, але кожен в цьому житті когось втрачає і нічого з цим зробити неможливо. Одягнувши халат, поправивши вивіску над кабінетом, вона стала терпляче чекати на зустріч.
Бути поруч, слухати, співчувати, відчувати, підтримувати - люди приходили за цим знову і знову.
«Я вже напевне ніколи не буду щасливою», - плакала жінка в кабінеті.
«Якщо ви захочете бути щасливою - то точно будете. Вірте в це! Підніміть голову до неба, вас не залишили - Бог несе вас на руках».
Вони говорили багато: про життя, про щастя, про особливу силу, яка є в кожного, навіть коли здається, що її не має. Про здібності. Про те, що коли минають миті відчаю, приходить розуміння того, що випробування і труднощі нам даються для розуміння чогось більшого.
Добрі слова, надихаючі історії, підтримка можуть змінити життя. Таки можуть. Реанімація серця за допомогою цілющих слів і часу таки лікує. Сум відступає, сміливо настає новий день. Не відразу, але настає.
Жінка усміхнулась - і лікар відчула, як надія починала просинатись в її зболеному серці. Сльози потекли по обличчю жінки і стерли її сум, вмили лице від болі.
Ну ось, день пройшов недаремно. Важкий день завершився, а для когось настав новий відлік часу.

Марія Хомів

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 04 квітня 2016, 23:24

Історія народження
Кажуть, у Різдвяні дні збуваються дива. От і їй би таке Диво. Проснутись - а дитина уже поруч.
Останні тижні вагітності завершувались. Оксані дуже хотілось, щоб чоловік був поруч з нею, адже вона вже народжувала сама першого сина, отож вдруге їй мріялось, щоб вони були разом, саме там, в пологовому, відсвяткувати день народження малюка, прихилившись один до одного і шепочучи ніжні слова підтримки.
Той ранок видався особливим. Зібраний пакунок в пологовий вже чекав декілька тижнів, і щодня збільшувався турботливим докладанням туди все нових і нових речей. Але пологи ніяк не розпочинались. Оксана поквапливо зробила коханим сніданок, синові - канапки до школи. Ніжно погладивши животик, прошепотіла й тому малюкові: «Доброго ранку».
Раптове відчуття переповнення внизу живота розвіяли її сумніви щодо планування дня.
- Я народжую, - кликнула вона чоловіка.
Пологи відбулись швидко, У ванній тремтячими руками спітнілий чоловік прийняв на руки їхнього синочка, поки швидка доїжджала.
«Як добре, - подумала Оксана. - Таки разом краще».
…Це була чудова зима.

Марія Хомів

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 04 квітня 2016, 23:24

Крихітка

Оксана стояла розгублена і сама не своя. Перелякано вертіла в руках тест на вагітність і фото з УЗД. Цього не може бути. Як це могло трапитись? І чому саме зараз?
Вона вийшла на балкон і вдихнула на повні груди повітря. Вітер закрутив різнокольорові листочки в осінньому танці життя. Так безпечно і ніжно опускались вони, повертаючи свої різнобарвні боки, так легко падали на землю…
Згадались мрії і плани про кохання, щасливе заміжжя, успішно звершений інститут. А що було і що є? Кілька годин разом при випадковій зустрічі на морі з колишнім однокласником, декілька слів про її красу, відчуття бажання тепла і обіймів, і от маєш тобі - подарунок… Все сталось не так, як гадалось.
Дзвінок? І що вона скаже йому? А мамі, яка сама виховала її без батька?
Зараз не час для вагітності, пеленок, безсонних ночей. Як буде з навчанням? Де жити? А гроші, де взяти їх?
От зараз би забутись, а проснутись як і раніше - невагітною.
«Нам твоя дитина зараз не треба. Позбався від проблеми…».
У цей день ноги не вели її до лікаря. Ніяк не хотіли. Цей «Центр» виринув просто посеред дороги. На неї дивилось велике фото вагітної красивої жінки і дівчинки, яка цілує матусин живіт, розклад прийому, імена фахівців.
Оксана неквапливо відчинила важкі дерев’яні двері. Консультант говорила, і її очі не викликали сумніву, що вона таки знає, про що говорить. «Діти з’являються не випадково. Вам даровано стати мамою і не має жодної причини, щоб виправдати вбивство своєї дитини. Ви отримали поцілунок від Бога у вигляді дару материнства. Бережіть його. Дитина у вас вже є і ви вже її мама. Вона вже вас любить усім своїм серцем, хоч ще зовсім крихітна. Крихітна, як з горішка зерня».
«Як з горішка зерня… Це ж моя улюблена пісня з дитинства», - згадалось Оксані, адже їй, маленькій, мама співала її. У голові в Оксани завертілось усе, як у калейдоскопі, їй перестало бути страшно, зник відчай, який мучив її останні тижні.
«…Я - справлюсь. Я- зможу. Я здолаю усі труднощі».


«Моя крихітка!» - кликнула молода красива жінка.
«Мамуся!» - відповіла їй, вибігаючи з воріт садочку і широко розкинувши руки, маленька дівчинка.


Марія Хомів

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 04 квітня 2016, 23:23

Кольори ностальгічного міста
Коли я була маленькою, усе навколо видавалось таким серйозним і великим.
Вибрані миті, пазли спогадів, які залишились в куточках пам’яті.
Височенні дерева в парку, туман над озером, дерева з горіхами і кущі з аґрусом, морозиво в кафе «Сніжинка», квітчаста ковдра. Побиті коліна після їзди на велосипеді, перші ляльки, прогулянки парком, хованки для секретиків біля дому.
Дитинство промайнуло як мить. Різнокольорове і радісне. Скільки усього я змогла пізнати тоді, отримати вдома, навчитись у сестри і батьків. Вірити в свої сили, любити своє місто. Відчувати його смачний запах, споглядати красу озера. Сотні днів прожитих тут, сніданків, десятки зданих іспитів, весен, хороших справ, поцілунків.
Та хіба я виросла? Напевно просто все навколо підросло, а я– всередині ще досі маленька дівчинка. Особливо коли огортаюся холодними вечорами теплою квітчастою ковдрою і читаю книги за горнятком чаю.
Сьогодні я, як і колись мої батьки, можу взяти доньку за теплу долоню, і показати їй місто.
Наше місто. Затишне місце вдома. Наше найпрекрасніше місце на Землі.
Марія Хомів

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 04 квітня 2016, 23:23

Дві копії
Вони були такі схожі. Дві копії - маленькі і велика.
«Буде щаслива, бо схожа на тата». Люди хотіли похвалити, але в той же час робили це в такий дивний спосіб, так, немов би схожість - найважливіша річ на землі. Хоч звісно чоловіку було приємно від такого порівняння. Татусева донечка.
На вулиці дощило. Люди незадоволено поспішали додому. Вагітна жінка попереду неї, в гумових чобітках, елегантно перестрибнула через калюжу. Така смішна і кругленька, вже така близька до народження дитини, судячи по розмірах животика.
Марія усміхнулась і згадала свою вагітність. Той час був чудовим етапом в її житті. Напевно, з того часу вона любить осінь, яка розповіла про їхнє щастя, і літо, в якому щастя народилось .
Морозний листопадовий день з тестом в руках і радісне шептання на вушко коханому чоловікові. Свято Благовіщеня - і перші рухи дитини в животику. Було таке враження, немов у неї в животі літають метелики. Здивоване від додаткових кілограмів тіло. Пологовий, куди її здали завчасно. Заспані краєвиди міста з вікна пологового, коли народжувалося сонце в новий день. Перейми. Потуги. Перший погляд очі в очі, загортання в байкову ковдрочку, тендітні пальчики, запах скуйовдженого волосся. Обійми. Тепло. Сміх. Перші сльози, перші слова, перший проковтнутий ґудзик, малюнки і фотографії, сидіння біля ліжечка і казки на ніч…
Пройшло вже стільки часу, навіть й не віриться - цілих 15,5 років. Стільки щастя.
Повернувши ключ в дверях, Марія зайшла в їхню теплу квартиру. Її зустріли з обіймами вони: дві копії - мала і велика. Чоловік і донька.

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 04 квітня 2016, 23:22

Мої позаминулорічні дописи (я участі в конкурсі не беру):


Дива небесні
Напевно, це буде дивне признання - я захоплююсь вагітними жінками!
Жінки можуть робити і творити різне. Але найважливішим їхнім творінням є народження дитини. Народження нового життя. Таємниці з таємниць.
Як і герої телепузиків - вони мають смішну ходу. Вони виглядають щасливими ще за 100 метрів до того, як підійти до них ближче. Щасливі і радісні, як маленькі діти, вони помічають красу навколо, тішаться м’якими і ніжними іграшками і малюсінькими пінеточками, купленими наперед. Щасливі - в очікуванні, в пізнанні нових відчуттів, метеликів в животі, перших рухів і тупотінь ніжками. Кохання, яке живе в животику, змінює їх самих, весь світ навколо них, наповнює світлом усе єство. Даруючи море тепла і ласки, чарівні красуні несуть музику і надію в своєму лоні.
А в серці. А в серці в них ховається щось істинне й глибоке. Воно живе своїм, окремим, незрозумілим для інших життям, казками, мріями.
Так, це не завжди легко, а й часто втомлено, долаючи труднощі і здаючи аналізи, незважаючи на самопочуття і проблеми, терпляче очікують вони на своє майбутнє. На зустріч. Будують плани, сповнюючи нелегку, але велику місію - бути Мамою, несучи людству право на життя, несучи творіння любові у світ. Диво небесне…
Майбутня мамуся, незважаючи на вік, потребує підтримки і любові коханих, щоб самій стати коханням для маленького Дива.
Прийде час - і сльози щастя, радості наповнять її очі, приймаючи дитину в цьому світі. Скільки б років не минуло з початку людства, сповнений тихою ласкою мамин погляд зігріє в холодну зиму, додасть сили і віри, подарує натхнення. Добрий дім і добрі батьки стануть силою на все життя. А дитина - це навіть більше як життя. Це аванс безсмертя.
Кожен день у світі відбуваються дива. Хтось народжується, когось беруть в сім’ю з дитячого будинку, хтось вирішує виношувати небажану дитину, хтось мліє від перших слів дитини і усмішки беззубого ротика.
Народжуйте і не хвилюйтесь, що світ розділиться на до і після. Він обов’язково стане кращим, адже у ньому житиме Ваш малюк, нове маленьке щастя.
Хіба ж можна відмовитись від Дива?
Марія Хомів, психотерапевт

Re: Есе на тему: "В очікуванні дитини і в час зустрічі з Ди

Повідомлення mari » 30 березня 2016, 22:30

Поспішаємо!!! :aplo:

Догори

cron