темноты

Я- мишей і невиліковних хворо6

Я павуків боюсь.

Досі боюся висоти. Причому панічно. Навіть стоячи на другому поверсі страшно дивитися вниз

А я молі боюся, особливо тих таких більших метеликів. Як десь залетить до хати, то зразу криком чоловіка кличу.
І ще одне таке чи то фобія чи то може просто бридко брати в руки яку-не будь птицю, чи то курка чи то горобець. Добре, що не приходиться :hi: але від одної думки передьоргує

Як була малою якось мало чого боялася. Темряви трохи, але могла себе перебороти. А чим старша роблюся, тим більше страхів з`являється). :scare: Кілька років тому почала павуків боятися. Жили ми з подругами в будиночку на морі і ввечері щось собі сиділи і обговорювали хто чого боїться..усі боялись павуків..а я з гордо піднятою головою лягаю у постіль і така "чого ж їх боятися, вони ж такі малесенькі"..і тут по подушці як пробіжиться оте маленьке..я з криком вискакую з ліжка, потім зупиняюся і така вже сама до себе, але у голос "я ж їх не боюся". сміху було...але після того випадку побоююся.
А ще темрява. Особливо як вагітною була та фобія загострилася. Будила чоловіка щоб, перепрошую, мене до туалету довів. :hi:

Дуже боюсь змій, а ще в дитинстві боялась сусідського хлопця, старшого на років 7. який мене кривдив :sad:

Я в дитинстві мала дуже бурхливу фантазію і дуже боялася темряви, бо уявляла, що там мене підстерігають всілякі монстри і привиди. І як вночі вставала в туалет, то включала по дорозі все світло, яке було по дорозі, і як лягала спати, то очей навіть не розплющувала, так боялась.
А ще боялась спускати воду в туалеті. Так було страшно, що я спершу відкривала двері в туалеті, а тоді спускала воду і стрілою вилітала звідти. Мені здавалося, що з унітазу хтось страшний виповзе :hi:

я страшенно боялась темряви...от чесно
як була мала,то як було в якісь кімнаті темно,саменька не йшла
боюсь усяких комах,хрущів...беее

А я боялася і боюся змій. :scare: Боюся так сильно, що навіть в журналі страшно перегортати сторінку де щось подібне намальвано :dash: