[quote="mala-karta"]і взагалі, чоловіки ж вимирають ;-)[/quote]

не дуже зрозуміло тебе це що тішить?
якщо не помиляюсь до 30 років,якщо нема війни чоловіків та жінок приблизно завжди порівну
а потім кількість чоловіків йде на спад,спиваються,сколюються,автокатастрофи,інфаркти інсульти

і взагалі, чоловіки ж вимирають ;-)

[b]Nymydora[/b] погоджуюсь з тобою 100%.

а я от вважала, вважаю і постійно в цьому переконуюся, що жінки досконаліші істоти за чоловіків (все-таки, створюючи жінку, Бозя вже мала практику ;-) ). А тим більше, що сучасна українська жінка може і робить практично все: миє-варить-прибирає, дитину бавить, та ще й встигає разом з тим кар'єрою займатися. Та чоловік загнувся би при таких навантаженнях дуже швидко. Не кажучи вже про тоншу духовну організацію.

[quote="krapk@"]Не хочу сидіти вдома. Хочу працювати і годувати сім'ю. Хочу мати повне право не готувати їжу місяцями.Хочу, прийшовши з роботи впасти за комп, відкрити банку пива і відпочивати, а не переодягати, годувати дитину і готувати їжу.Не хочу більше прибирати. Ну хіба що пропилососити. Або допомогти. Так, допомогти я зможу чудово.[/quote]
Ну, це все можна робити і будучи жінкою :) Багато жінок так і роблять :) Але частіше зустрічається, що жінка у нас і за жінку і за чоловіка, все на ній - і робота, і дім, і діти з чоловіком...:(

Незнаю які б в мене виникали думки, якби прийшовши з роботи, чоловік відкривав пиво, сідав за комп і був на своїй хвилі, не допомогаючи ні з дитиною, ні по хазяйству. Можливо такі б і виникали.
Відчувати себе жінкою, це не означає прати, варити, готувати, доглядати і нічого не бачити, то вже виходить не "Не хочу бути жінкою", а " Не хочу бути служанкою".

[b]Ludmila[/b] абсолютно з тобою згідна.

[quote="Sawwku"]чоловіком бути аж ніяк не легше. нехай спробує залізти, як так сильно хоче, в його шкуру. я переконана, що довго не витримає, і захоче знов бути коханою беззахисною дружиною[/quote]

Щодо безсахисності сучасних жінок можна посперечатися (суджу по собі і по багатьоїх своїх знаймих). Якось останнім часом стикаюся з ситуацією, коли на таку тендітну жінку звалюють аж надто багато і це правда. Зокрема, я теж працюю, іноді справді важко, приходжу додому як вижатий лимон, АЛЕ доводиться брати себе в руки і: доглядати дитину, бабцю, готувати вечерю, прасувати, прибирати і т. д. Я вже мовчу, коли жінка стає годувальницею сім'ї. Перерозподіл обов'язків МАЄ БУТИ! І ще не варто звалювати на себе абсолютно ВСЕ! Щоправда жінкою все одно бути краще, але важче і це факт! :roses: :roses: :roses:

[b]Sawwku[/b] кльово сказано!
Щодо теми загалом: я теж, в період важких переживань та депресій, схильна до таких думок...але потім чудово розумію, що то все "відмазки" і що моєму чоловікові аж ніяк легше не живеться :dash: і тільки витримати його роботу і ті всі нерви і прийти додому та ще й зайнятись жінкою-дітьми...так що то всьо просто вияв емоцій.
Я оце сьогодні ледве лізла додому і думала собі: от чого я маю мучитись 9 місяців, мучитись народжуючи та ще й потім дитиною майже повністю займатись...але це було тимчасово, поки не прийшла додому і не відпочила..тепер вже думаю: як добре, сиджу собі в неті, п"ю кавусю з молочком, а бідний мій чоловік десь там працює в поті чола. :emphaty: так що кожному-своє місце :family: а кого воно не влаштовує-має всі шанси його змінити

спадає на думку улюблена фраза: "[b]хто чогось прагне, той шукає можливості, а хто ні - відмазки[/b]"
хоче працювати - вперед і з піснею (за зароблені гроші найме няньку, домогосподиню чи ще щось)
дитина... а якщо спробувати розставити пріоритети по іншому і для себе, і для чоловіка. нехай приходячи з роботи разом граються/перевдягаються/встають_в_ночі з дитиною. тим більше якщо вона теж буде працювати, то матиме з чоловіком абсолютно рівні права на відпочинок (з банкою пива перед компом)

чоловіком бути аж ніяк не легше. нехай спробує залізти, як так сильно хоче, в його шкуру. я переконана, що довго не витримає, і захоче знов бути коханою беззахисною дружиною