Новенька » 17 жовтня 2017, 10:27
Я стикнулась з ситуацією ,коли моя дитина сміливо пішла брати цукерку в якогось дядечка на підпитку і це тримаючи мене а руку. Я зрозуміла, що вона нічого і нікого не боїться. Я дуууже перелякалась, бо саме начиталась про викрадення дітей. А якби вона була на площадці, а я відвернулась? Чи ми б грали у хованки в парку? В дома провеле бесіду (потім ще пару раз поговорили). В той день дитину довела до сліз (не спеціально, просто сама налякалась і трохи перестаралась з поясненнями). З того часу вона думає чи брати щось навіть в знайомих. Зразу я подумала, що може то вже перебор, але потім себе заспокоїла, нехай так, стане доросліша, то буде відрізняти коліжанок чи просто знайомих.
Але поки до інших тем не звертались.
Я стикнулась з ситуацією ,коли моя дитина сміливо пішла брати цукерку в якогось дядечка на підпитку і це тримаючи мене а руку. Я зрозуміла, що вона нічого і нікого не боїться. Я дуууже перелякалась, бо саме начиталась про викрадення дітей. А якби вона була на площадці, а я відвернулась? Чи ми б грали у хованки в парку? В дома провеле бесіду (потім ще пару раз поговорили). В той день дитину довела до сліз (не спеціально, просто сама налякалась і трохи перестаралась з поясненнями). З того часу вона думає чи брати щось навіть в знайомих. Зразу я подумала, що може то вже перебор, але потім себе заспокоїла, нехай так, стане доросліша, то буде відрізняти коліжанок чи просто знайомих.
Але поки до інших тем не звертались.