Гість » 28 жовтня 2015, 15:08
Дівчата, діякую за відраду. Трохи полегшало. То вчителька з англійської. Школа не в Тернополі, але деталізувати не хочу. Вони так в ігровій формі вчаться, але всеодно є певний час, що вони сидять і там щось мають повторювати чи показувати, а мій малий за той час може вставати і лізти куди не треба. Вчителька ніби по доброму мені то казала, але вже таки прямим текстом, певно їй ще та попередня вчителька, що була на заміні їй нажалілася, бо він її взагалі не сприймав, і ніяк не міг витримати 10-15 хвилин питань хто БОЙ а хто не БОЙ
Я вже в інтернеті перерискала, як то правильно виховувати трьохрічку, і ніби я нічого такого не правильного не роблю, і повної вседозволеності в нас немає.
І взагалі, мені здається, що в нас дуже багато особистісних відносин люди проявляють в роботі. Я до того, що напевно в тій самій Америці, вчителі-вихователі відносяться до дитини професіонально, похвально і кожен раз як з чистого листа сприймають ту дитину, а в нас навпаки за перший-другий тиждень складають собі стереотип тої дитини і вже кожен наступний раз все більше замічають ті недоліки (чи успіхи) і їх це виводить чим раз більше.
Навіть в даному випадку, я знаю свого сина, так він непосидючий і незавжди уважний, але я підглядаючи через шпаринку, замічаю моменти коли так він зосередився на завданні і до того з всієї групи за час заняття він найбільше за всіх діток повторяє і бере участь у всіх танцях-співах. І далеко не завжди він перший починає щось чудити, інші не дуже кращі, але висказали тільки мені
Щось я набрала злості, але так не можна, певно треба просто про це забути і все пройде само собою, і малий, коли прийде його час, всядеться і хай собі думають, що то спеціальний виховний процес допоміг
Дівчата, діякую за відраду. Трохи полегшало. То вчителька з англійської. Школа не в Тернополі, але деталізувати не хочу. Вони так в ігровій формі вчаться, але всеодно є певний час, що вони сидять і там щось мають повторювати чи показувати, а мій малий за той час може вставати і лізти куди не треба. Вчителька ніби по доброму мені то казала, але вже таки прямим текстом, певно їй ще та попередня вчителька, що була на заміні їй нажалілася, бо він її взагалі не сприймав, і ніяк не міг витримати 10-15 хвилин питань хто БОЙ а хто не БОЙ :crazy:
Я вже в інтернеті перерискала, як то правильно виховувати трьохрічку, і ніби я нічого такого не правильного не роблю, і повної вседозволеності в нас немає.
І взагалі, мені здається, що в нас дуже багато особистісних відносин люди проявляють в роботі. Я до того, що напевно в тій самій Америці, вчителі-вихователі відносяться до дитини професіонально, похвально і кожен раз як з чистого листа сприймають ту дитину, а в нас навпаки за перший-другий тиждень складають собі стереотип тої дитини і вже кожен наступний раз все більше замічають ті недоліки (чи успіхи) і їх це виводить чим раз більше.
Навіть в даному випадку, я знаю свого сина, так він непосидючий і незавжди уважний, але я підглядаючи через шпаринку, замічаю моменти коли так він зосередився на завданні і до того з всієї групи за час заняття він найбільше за всіх діток повторяє і бере участь у всіх танцях-співах. І далеко не завжди він перший починає щось чудити, інші не дуже кращі, але висказали тільки мені :ireful:
Щось я набрала злості, але так не можна, певно треба просто про це забути і все пройде само собою, і малий, коли прийде його час, всядеться і хай собі думають, що то спеціальний виховний процес допоміг