happymami » 10 січня 2013, 21:42
Ямі мамі, ви що - татові віддали невинного медведика? ))) Чи коронували його? )))) ;) Дякую. Хвилювалася, щоб подарунок дійшов саме тоді, коли мав дійти ;)
А я нарешті відпишуся по своєму подаруночку. Бо в мене був самий самий самий класний Миколай. Такої кількості милих дрібничок в одній коробці я ще не отримувала. І це саме те, чого потребує моя близнюкова максималістична натура)))) Шоб було всього і побільше. Я своєму Миколайкові вже подякувала в приватному порядку. А вам буду просто хвалитися. І розкажу історію, як всьо було, і як я свій подарунок досліджувала кілька годин підряд. Відповідно й свято мала довше, ніж зазвичай.
І так. СМС про отримання подарунка я отримала, як і годиться. Але в той час стільки всьго навалилося, що перейтися 7 хв від офіса по дорозі, котра не пролягала до зупинки громадького транспорту. було реально нІколи. І так той подарунок мене чекав там певно зо три-чотири дні. І я шовечора лягала з мрією, що завтра омріяна передача з Києва буде у моїх руках. І всьо ну ніяк. Аж коли мою шефиню дістали мої плани "саме сьогодні піти на пошту", то вона тупо взяла мене за руку, і пізно увечері, під падаючими з дахів сніговими брилами, по слизькенних тротуарах, з мокрими ногами, ми таки пробралися до пошти. Взяли пакунок (який чомусь на пошті числився на ім'я Ігора
), і я вже хотіла іти, бо не люблю ділитися такими секретами з купою народу, котра стоїть в черзі і так і хоче заглянути, а що ж у моїй коробочці... Так от, начальниця така - ти шо, навіть не розгорнеш? Я розгорнула, в писок вдарив ніжний аромат трьох сортів квіткових чаїв, і тут раптом якийсь чувак попросив підсунутися, бо йому тісно шось там заповняти, то я повстидалася і закрила свою чарівну коробочку. Тримаючи аромат сушених квітів у носі ще пів вечора. Прийшла додому, і поки малі вибігли з кімнати, одним оком зазирнула глибше в коробочку. А там - Кохінорівський пластилін (якраз те що треба було), офігенні фетрові закладки для книжок з іменами моїх Софійки і Юрчика, фетрові білі прикраси (котрі зараз наш офіс тішать) (здогадуєтеся вже, хто мій Миколай?
) і купа цукорків і приємних дрібничок. Далі не розгледіла, бо дітиська прибігли і я заховала коробочку на ніч, шоб в тишині продовжувати досліджувати свої скарби.
Короче, найбільшим шоком для мене стала річ, про яку я й мріяла і мріяти одночасно не могла. Розказую. Десь ще мабуть восени, я у фейсбуці лайкнула на сайті різної саморобної біжутерії офігенний кулон у формі зеленого листочка. Він був виконаний у техніці вишивка бісером по шкірі. Ну, одним словом, він мені дуууже сподобався і я подумала - було б добре колись його собі купити. Так от, у моїй чарівній кробочці був той кулон. Я як побачила - так чуть і не присіла. Він більший, ніж на фото. і яскравіший. і гарнішиииий. І ще й набрав запаху чаю, тому був просто чарівним у ту ніч, коли я його побачила.
Общім, так сумбурно, але я була просто в шоці. Мій Миколай - то просто чарівний ельфик
Ямі мамі, ви що - татові віддали невинного медведика? ))) Чи коронували його? )))) ;) Дякую. Хвилювалася, щоб подарунок дійшов саме тоді, коли мав дійти ;)
А я нарешті відпишуся по своєму подаруночку. Бо в мене був самий самий самий класний Миколай. Такої кількості милих дрібничок в одній коробці я ще не отримувала. І це саме те, чого потребує моя близнюкова максималістична натура)))) Шоб було всього і побільше. Я своєму Миколайкові вже подякувала в приватному порядку. А вам буду просто хвалитися. І розкажу історію, як всьо було, і як я свій подарунок досліджувала кілька годин підряд. Відповідно й свято мала довше, ніж зазвичай.
І так. СМС про отримання подарунка я отримала, як і годиться. Але в той час стільки всьго навалилося, що перейтися 7 хв від офіса по дорозі, котра не пролягала до зупинки громадького транспорту. було реально нІколи. І так той подарунок мене чекав там певно зо три-чотири дні. І я шовечора лягала з мрією, що завтра омріяна передача з Києва буде у моїх руках. І всьо ну ніяк. Аж коли мою шефиню дістали мої плани "саме сьогодні піти на пошту", то вона тупо взяла мене за руку, і пізно увечері, під падаючими з дахів сніговими брилами, по слизькенних тротуарах, з мокрими ногами, ми таки пробралися до пошти. Взяли пакунок (який чомусь на пошті числився на ім'я Ігора :ha: ), і я вже хотіла іти, бо не люблю ділитися такими секретами з купою народу, котра стоїть в черзі і так і хоче заглянути, а що ж у моїй коробочці... Так от, начальниця така - ти шо, навіть не розгорнеш? Я розгорнула, в писок вдарив ніжний аромат трьох сортів квіткових чаїв, і тут раптом якийсь чувак попросив підсунутися, бо йому тісно шось там заповняти, то я повстидалася і закрила свою чарівну коробочку. Тримаючи аромат сушених квітів у носі ще пів вечора. Прийшла додому, і поки малі вибігли з кімнати, одним оком зазирнула глибше в коробочку. А там - Кохінорівський пластилін (якраз те що треба було), офігенні фетрові закладки для книжок з іменами моїх Софійки і Юрчика, фетрові білі прикраси (котрі зараз наш офіс тішать) (здогадуєтеся вже, хто мій Миколай? :wink: :В): ) і купа цукорків і приємних дрібничок. Далі не розгледіла, бо дітиська прибігли і я заховала коробочку на ніч, шоб в тишині продовжувати досліджувати свої скарби.
Короче, найбільшим шоком для мене стала річ, про яку я й мріяла і мріяти одночасно не могла. Розказую. Десь ще мабуть восени, я у фейсбуці лайкнула на сайті різної саморобної біжутерії офігенний кулон у формі зеленого листочка. Він був виконаний у техніці вишивка бісером по шкірі. Ну, одним словом, він мені дуууже сподобався і я подумала - було б добре колись його собі купити. Так от, у моїй чарівній кробочці був той кулон. Я як побачила - так чуть і не присіла. Він більший, ніж на фото. і яскравіший. і гарнішиииий. І ще й набрав запаху чаю, тому був просто чарівним у ту ніч, коли я його побачила.
Общім, так сумбурно, але я була просто в шоці. Мій Миколай - то просто чарівний ельфик :yes: :heart: :heart: :heart:
[img]http://skrynya.net/wp-content/uploads/40825big1.jpg[/img]
